А закохатися в тебе знову

Любомир Крупка

а закохатись в тебе знову - це як відкрити новий континент давно забутий, але не втрачений а закохатись в тебе знов - як вистріл в груди але лівіше щоб напевне а закохатись в тебе - наче пізнати нову релігію яку пізнаєш лише ти відчувати як ти роздягаєшся, бачити як на твоєму тілі проростають квіти, яким ти розчісуєш пелюстки, а я поливаю їх своїм спокоєм те що вмію, те чого навчила ти і навіть дивитися на ці нескінченні дороги не так і складно, коли на них відбивається твоя тінь і навіть буденні чаювання перетворюються на цілу церемонію, коли поруч зі мною ти і навіть коли плачеш очі залишаються сухими такими які звик бачити їх я я залишусь ще на годину вимкну твій телефон, щоб не ділити тебе ні з ким я залишусь ще на мить буду мовчати тобі в обличчя я залишусь я піду не знаю мабуть тоді коли закохаюсь це ж так просто особливо зараз особливо в тебе

2020-09-12 10:06:41

Інші вірші поета

Тобі не солодко Червоні стіни Я врятую тебе від світу Закінчуй речення і став крапку

Інші поети

Валерія Долінос

@Valere

Arin lee

@XxunchartedXx

H O P E

@hopeless382

Схожі вірші

Всі

"Hannah"

Jojo Harl

Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.

16531

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

2184