А закохатися в тебе знову
Любомир Крупка
а закохатись в тебе знову - це як відкрити новий континент давно забутий, але не втрачений а закохатись в тебе знов - як вистріл в груди але лівіше щоб напевне а закохатись в тебе - наче пізнати нову релігію яку пізнаєш лише ти відчувати як ти роздягаєшся, бачити як на твоєму тілі проростають квіти, яким ти розчісуєш пелюстки, а я поливаю їх своїм спокоєм те що вмію, те чого навчила ти і навіть дивитися на ці нескінченні дороги не так і складно, коли на них відбивається твоя тінь і навіть буденні чаювання перетворюються на цілу церемонію, коли поруч зі мною ти і навіть коли плачеш очі залишаються сухими такими які звик бачити їх я я залишусь ще на годину вимкну твій телефон, щоб не ділити тебе ні з ким я залишусь ще на мить буду мовчати тобі в обличчя я залишусь я піду не знаю мабуть тоді коли закохаюсь це ж так просто особливо зараз особливо в тебе
2020-09-12 10:06:41
1
0
Інші вірші поета
Залишся тут Тобі не солодко Закінчуй речення і став крапку Я врятую тебе від світу
Інші поети
-Rayures
@Catalina_P
NOURCHEN LEE
@_Nourchen
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4954
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2470