Залишся тут
Любомир Крупка
залишся тут залишся і нічого більше вдихай повітря і лети і ніжність перетворюй в хвилі і світ хай буде твій легкий окутаний світанком тихим і я десь поруч буду ходити за тобою назирці шукатиму ті квіти що губив коли ішов від тебе і повертався я назад бо вже немає спокою і лиш з тобою я живу і лиш тобі дарую літо щоб ти змогла зі мною бути і лагідно торкатись хвиль і згладити ті гострі шпилі які все тіло моє вкрили залишили рубці і шрами і все болить і все пече а як торкнешся заживає тіла зійшлися в океани і стало світла нам на двох ти світанкова і прозора на двох ми небо розділили на двох одна душа на двох цей світ лежиш на хвилях відчуваєш спокій мій подих мого серця стук і хочеться нестерпно жити ловити посмішку з твого лиця набрати спокою у моря а з неба пригорщу зірок розсипати тобі під ноги лягти на ніжні руки і заснути під шепіт лісу і під гомін гір
2020-09-16 11:16:09
2
0
Інші вірші поета
Дихай Коли виходиш з дому Я врятую тебе від світу Невловимі
Інші поети
BON BON
@bon_bon_c0xu
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2782
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6352