Залишся тут
Любомир Крупка
залишся тут залишся і нічого більше вдихай повітря і лети і ніжність перетворюй в хвилі і світ хай буде твій легкий окутаний світанком тихим і я десь поруч буду ходити за тобою назирці шукатиму ті квіти що губив коли ішов від тебе і повертався я назад бо вже немає спокою і лиш з тобою я живу і лиш тобі дарую літо щоб ти змогла зі мною бути і лагідно торкатись хвиль і згладити ті гострі шпилі які все тіло моє вкрили залишили рубці і шрами і все болить і все пече а як торкнешся заживає тіла зійшлися в океани і стало світла нам на двох ти світанкова і прозора на двох ми небо розділили на двох одна душа на двох цей світ лежиш на хвилях відчуваєш спокій мій подих мого серця стук і хочеться нестерпно жити ловити посмішку з твого лиця набрати спокою у моря а з неба пригорщу зірок розсипати тобі під ноги лягти на ніжні руки і заснути під шепіт лісу і під гомін гір
2020-09-16 11:16:09
2
0
Інші вірші поета
А закохатися в тебе знову Невловимі Червоні стіни Тобі не солодко
Інші поети
Julia K
@yy_mistress
Схожі вірші
Всі
Твої долоні
Ай
Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
74
1
4881
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2390