Залишся тут

Любомир Крупка

залишся тут залишся і нічого більше вдихай повітря і лети і ніжність перетворюй в хвилі і світ хай буде твій легкий окутаний світанком тихим і я десь поруч буду ходити за тобою назирці шукатиму ті квіти що губив коли ішов від тебе і повертався я назад бо вже немає спокою і лиш з тобою я живу і лиш тобі дарую літо щоб ти змогла зі мною бути і лагідно торкатись хвиль і згладити ті гострі шпилі які все тіло моє вкрили залишили рубці і шрами і все болить і все пече а як торкнешся заживає тіла зійшлися в океани і стало світла нам на двох ти світанкова і прозора на двох ми небо розділили на двох одна душа на двох цей світ лежиш на хвилях відчуваєш спокій мій подих мого серця стук і хочеться нестерпно жити ловити посмішку з твого лиця набрати спокою у моря а з неба пригорщу зірок розсипати тобі під ноги лягти на ніжні руки і заснути під шепіт лісу і під гомін гір

2020-09-16 11:16:09

Інші вірші поета

Дихай А закохатися в тебе знову Я врятую тебе від світу Червоні стіни

Інші поети

Jason Fairhurst Wall

@forever_is_always_now

Ніна Косюк

@nina_kosiuk

Princess Girl

@Princess_life

Схожі вірші

Всі

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

1793

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1314