Рондо Спасителю

Микола Мотрюк

О, Боже, милостив нам будь, Прости нам, Господи Всевишній. До неба Ти проклав нам путь, Але стезя, що легша, — ближча... Ти возродив нас з попелища, Нам смертним сном не дав заснуть... Вознісся Хрест над кладовищем... О, Боже, милостив нам будь! Обвила землю чорна лють, Повис Творець над людом грішним, Проколота святая грудь... Прости нам, Господи Всевишній... Ти плоть прийняв, о Найсвятіший, Ти показав любові суть, Твоєї Жертви Дар найбільший, До неба ти проклав нам путь. В киплячу моря каламуть Простяг ти руку, Слове Вишній, Ти — Істина, Ти — Абсолют... Але стезя, що легша, — ближча... Любове, Спасе найдобріший, Прогрішення усі забудь, Й од снігу станемо біліші... О, Боже... милостив нам будь!

2024-11-06 12:37:26

5

0

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

46

44

2410

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

5

11209