***
Мамусю... я скоро повернусь додому... Із променем сонця впаде на плече Маленька, барвиста долонька кленова, Й на хвильку тривоги пітьму прожене, Запалить іскринку живу, кольорову... Осколок-спомúн, мов огонь той пече, Коли покотилась по лику блідому Сльоза із погаслих солдатських очей... Очей, що уже не розкажуть нікому, Про те, як кохали, не спали ночей, Про жа́ркі цілунки під оклики грому, Про сонячні усмішки рідних дітей... Пройшов разів безліч по лезу тонкому, Огонь несучи́ в серці, мов Прометей, Та, наче зоря, що на небі нічному, Як день спалахнув, й розчинивсь сред тіней... Ту мить проживаю я знову, і знову, Й щось вирватись силується із грудей, Щось те, що лишилось в мені із живого... На звалищі із непотрібних речей Півмертвий стою в забутті нерухомо, Я все ще десь там, сред соснових алей... Мамусю... нескоро повернусь додому... Мій дім тепер тут... тут побуду іще... --------------------------------------------------------- Пам'яті полеглих побратимів
2024-09-27 02:31:46
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Лео Лея
💔😭❤️‍🩹
Відповісти
2024-10-14 19:39:16
1
Схожі вірші
Всі
"Hannah"
Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.
68
6
16123
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1790