***

Микола Мотрюк

Мамусю... я скоро повернусь додому... Із променем сонця впаде на плече Маленька, барвиста долонька кленова, Й на хвильку тривоги пітьму прожене, Запалить іскринку живу, кольорову... Осколок-спомúн, мов огонь той пече, Коли покотилась по лику блідому Сльоза із погаслих солдатських очей... Очей, що уже не розкажуть нікому, Про те, як кохали, не спали ночей, Про жа́ркі цілунки під оклики грому, Про сонячні усмішки рідних дітей... Пройшов разів безліч по лезу тонкому, Огонь несучи́ в серці, мов Прометей, Та, наче зоря, що на небі нічному, Як день спалахнув, й розчинивсь сред тіней... Ту мить проживаю я знову, і знову, Й щось вирватись силується із грудей, Щось те, що лишилось в мені із живого... На звалищі із непотрібних речей Півмертвий стою в забутті нерухомо, Я все ще десь там, сред соснових алей... Мамусю... нескоро повернусь додому... Мій дім тепер тут... тут побуду іще... --------------------------------------------------------- Пам'яті полеглих побратимів

2024-09-27 02:31:46

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Лео Лея

💔😭❤️‍🩹

Відповісти

2024-10-14 19:39:16

Інші вірші поета

Сонет 7 Сонет 46 Мені колишньому Тріолет 7

Інші поети

كاســـــــــرة القيـــــــــود

@Mouna_

Gray_Raven

@Gray_Raven

Hell_ga

@Hell_ga

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

2255

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16553