***

Микола Мотрюк

Мамусю... я скоро повернусь додому... Із променем сонця впаде на плече Маленька, барвиста долонька кленова, Й на хвильку тривоги пітьму прожене, Запалить іскринку живу, кольорову... Осколок-спомúн, мов огонь той пече, Коли покотилась по лику блідому Сльоза із погаслих солдатських очей... Очей, що уже не розкажуть нікому, Про те, як кохали, не спали ночей, Про жа́ркі цілунки під оклики грому, Про сонячні усмішки рідних дітей... Пройшов разів безліч по лезу тонкому, Огонь несучи́ в серці, мов Прометей, Та, наче зоря, що на небі нічному, Як день спалахнув, й розчинивсь сред тіней... Ту мить проживаю я знову, і знову, Й щось вирватись силується із грудей, Щось те, що лишилось в мені із живого... На звалищі із непотрібних речей Півмертвий стою в забутті нерухомо, Я все ще десь там, сред соснових алей... Мамусю... нескоро повернусь додому... Мій дім тепер тут... тут побуду іще... --------------------------------------------------------- Пам'яті полеглих побратимів

2024-09-27 02:31:46

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Лео Лея

💔😭❤️‍🩹

Відповісти

2024-10-14 19:39:16

Інші вірші поета

Сонет 18 Тріолет 45 Тріолет 29 Сонет 42

Інші поети

Рыжий

@Kliri

Ruslana

@rock_ksolana

Орест Тихий

@orest_tykhyi

Схожі вірші

Всі

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.

9480

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

2391