***
Микола Мотрюк
Мамусю... я скоро повернусь додому... Із променем сонця впаде на плече Маленька, барвиста долонька кленова, Й на хвильку тривоги пітьму прожене, Запалить іскринку живу, кольорову... Осколок-спомúн, мов огонь той пече, Коли покотилась по лику блідому Сльоза із погаслих солдатських очей... Очей, що уже не розкажуть нікому, Про те, як кохали, не спали ночей, Про жа́ркі цілунки під оклики грому, Про сонячні усмішки рідних дітей... Пройшов разів безліч по лезу тонкому, Огонь несучи́ в серці, мов Прометей, Та, наче зоря, що на небі нічному, Як день спалахнув, й розчинивсь сред тіней... Ту мить проживаю я знову, і знову, Й щось вирватись силується із грудей, Щось те, що лишилось в мені із живого... На звалищі із непотрібних речей Півмертвий стою в забутті нерухомо, Я все ще десь там, сред соснових алей... Мамусю... нескоро повернусь додому... Мій дім тепер тут... тут побуду іще... --------------------------------------------------------- Пам'яті полеглих побратимів
27.09.2024
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Лео Лея
💔😭❤️‍🩹
Відповісти
14.10.2024, 19:39
1
Інші вірші поета
Тріолет 46 Тріолет 51 Тріолет 20 Сонет 8
Інші поети
Doesnt Matter
@Doesntmatter
ЕЛЕНА
@Elastar
Lg Ibarra
@TheLanguishedGal
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4798
12
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8887