Сонет 47

Микола Мотрюк

Тінь смутку слалась пасмами смоли, Під павутинням забуття конало, Стиралось, никло все, що здобули За вольнії роки... і їх не стало... Зі Сходу, наче водяні вали, Орда посунула на Край зухвало, І тлею на калину налягли, І жерли, жерли... та було все мало... Недолюди Вкраїну розп'ялú, І увігнали в серце гостре жало... Але постали, соколи, орли... "Мої ви діти, як вас бракувало... Ви воскресили Матір із золи... Натомість... кров за мене пролляли..." --------------------------------- Пам'яті Сивого, Коломиї, Червоного Художниця: Ольга Болгар

2025-03-07 21:26:23

8

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Лео Лея

Криваві сльози капають із серця... Коли вже нажеруться кровожерці??? Щирі співчуття❤️‍🩹

Відповісти

2025-03-11 19:41:36

1

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

3832

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

3717