Сонет 47

Микола Мотрюк

Тінь смутку слалась пасмами смоли, Під павутинням забуття конало, Стиралось, никло все, що здобули За вольнії роки... і їх не стало... Зі Сходу, наче водяні вали, Орда посунула на Край зухвало, І тлею на калину налягли, І жерли, жерли... та було все мало... Недолюди Вкраїну розп'ялú, І увігнали в серце гостре жало... Але постали, соколи, орли... "Мої ви діти, як вас бракувало... Ви воскресили Матір із золи... Натомість... кров за мене пролляли..." --------------------------------- Пам'яті Сивого, Коломиї, Червоного Художниця: Ольга Болгар

2025-03-07 21:26:23

8

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Лео Лея

Криваві сльози капають із серця... Коли вже нажеруться кровожерці??? Щирі співчуття❤️‍🩹

Відповісти

2025-03-11 19:41:36

1

Схожі вірші

Всі

У серці...

Катерина Данилевська

Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.

107

16

9838

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5115