Цвинтар добра

Хонна

Ніч. Темрява. Ніде ні звуку Заходиш і простягаєш в невідоме руку Ти хочеш знати більше Адже не віриш в світову багнюку Торкаєшся вологого хладного каменя Проводиш рукою по літерах: «Цвинтар добра», - там написано: «З минулого й до майбутнього дня» Руки тремтять, з очей полились сльози Знайшов місцину попри всі погрози Не вистачить ніякої прози Щоб записати всі метаморфози Можливо і сонце скоро підійметься. Може, і стане довкола світло. Але тут, на цьому цвинтарі, Завжди буде туманно і тихо. Що ж особливого такого У цьому цвинтарі добра? Та все насправді просто Це є єдине місце де відчуєш ти, хоч крапельку тепла Вірш написан у співавторстві з https://www.tiktok.com/@soulspn?_t=8fluGYwd3Be&_r=1

2023-09-17 19:15:59

4

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Lexa T Kuro

Не було би так сумно, якщо б правдою не було... Мені сподобався вірш. Якраз до мого настрою зараз. Як ти гадаєш, чому зараз добро не цінується? Чому його за слабкість вважають...?

Відповісти

2023-09-18 15:40:47

Подобається

Схожі вірші

Всі

Темнота теней ночи ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...

44

13

1805

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

35

4

1801