Двадцять четвертий

Хонна

Через два місяця двадцять четвертий. Через два місяця вже новий рік. Ось, я уходжу в нього без тебе. Назавжди залишишся ти в голові моїй - тут. Всі ті чудові, приємні моменти. Закінчились на початку літа цього. Все, більше не існує тебе і мене. Залишився я, і тільки я перейду в двадцять четвертий. Цей рік унесе все, і гарні й погани спогади. Цей рік був останній для мене. Коли я кохав... Коли я так сильно кохав одну тільки тебе. Кому цей вірш присвячується, знають ті, кому я розповідав, а всім іншим знати й неважливо)

2023-10-31 15:15:50

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Хонна

@Lexa T Kuro дякую тобі, Лекса, за такі слова💚

Відповісти

2023-11-03 20:54:17

1

Lexa T Kuro

@Хонна Я від душі, ти знаєш!🙏🤗

Відповісти

2023-11-03 21:06:29

1

Хонна

@Lexa T Kuro а як же) звісно знаю🙃

Відповісти

2023-11-03 21:06:50

Подобається

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

46

44

2605

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

1741