Двадцять четвертий

Хонна

Через два місяця двадцять четвертий. Через два місяця вже новий рік. Ось, я уходжу в нього без тебе. Назавжди залишишся ти в голові моїй - тут. Всі ті чудові, приємні моменти. Закінчились на початку літа цього. Все, більше не існує тебе і мене. Залишився я, і тільки я перейду в двадцять четвертий. Цей рік унесе все, і гарні й погани спогади. Цей рік був останній для мене. Коли я кохав... Коли я так сильно кохав одну тільки тебе. Кому цей вірш присвячується, знають ті, кому я розповідав, а всім іншим знати й неважливо)

2023-10-31 15:15:50

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Хонна

@Lexa T Kuro дякую тобі, Лекса, за такі слова💚

Відповісти

2023-11-03 20:54:17

1

Lexa T Kuro

@Хонна Я від душі, ти знаєш!🙏🤗

Відповісти

2023-11-03 21:06:29

1

Хонна

@Lexa T Kuro а як же) звісно знаю🙃

Відповісти

2023-11-03 21:06:50

Подобається

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

8

12837

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11862