Διονύσος (Діоніс)
О, гості мої, дорогі, Який я щасливий, що ви завітали до мене! Давайте но вам покажу, Свої володіння маленькі. Дивіться, он там то кінець Виноградного поля мого. Усього пів кілометра. А за пагорбом тім виноробня стоїть. Коштуйте, коштуйте ці грони мої. Це найсмачніші, що є на планеті. Тут понад двісті різних сортів. Це, наприклад Французький Шардоне, Там Сен Лоран і Марсан. Тут чудова земля, саме для цього, Щоб вирощувати цей виноград, Щоб робити Чудове вино! Пройдімо до робочого місця мого, Он туди, так, за пагорб. Не бійтеся, дітки, ви їжте його. Чого грони такі он великі? Та, найкращі грони - мої! А ось це моя виноробня, Красуня скажу я сей вам. Тут я роблю вино вищого сорту. - найкраще у світі, ми зрозуміли вже, так! О, зараз такі технології, Люді ці винайшли, ех Температура бродіння до сотої градуса. Кислота ягід не більше й не менш. То в мене вино все просте, Не заморочуюсь сильно я так. Вино моє ліпше, І тільки тому, що Душу свою в нього я вклав!
2023-07-31 16:46:50
5
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Хонна
@Lexa T Kuro дякую) тільки то сорти винограду були;)
Відповісти
2023-08-01 06:58:01
1
Lexa T Kuro
@Хонна )))) Нууууу трохи не туди "зарулира") Дякую, що сказали 🙏
Відповісти
2023-08-01 07:10:09
1
Хонна
@Lexa T Kuro ахпха, буває)
Відповісти
2023-08-01 07:28:10
Подобається
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1746
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1447