Одноманіття
Хонна
Вечеря, сон, ранок, Чисті зуби Сніданок, школа чи робота, Вечір.. Сон, сніданок, коледж, Чи дит. садочок, Знову вечір, Черговий вечір. Одноманіття, сум, нудьга, Знов робота? Знову вечір? Безсоння, телефон і тік ток стрічка. Ранок, чисті зуби та сніданок. Знов яєшня? Знову кава? Садочок/школа/коледж/офіс... Таке життя, його змінити можна. Але потрібні деяки зусилля. Потрібне не просте бажання, А тільки праця, над собою, Велика праця.
2023-11-12 20:10:19
4
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Lexa T Kuro
Описав наче білку в колесі), або день сурка). Все у нашій владі змінити) Можна навіть до школи йти різними шляхами, і все це вже буде по-новому😉 Якщо буде час і бажання спробуй подивитися фільм "Мирний воїн", він мені свого часу відкрив оці на багато речей🙂
Відповісти
2023-12-05 09:03:11
1
Хонна
@Lexa T Kuro якщо путь до школи, це не увімкнути комп'ютер, та зайти у зум)) а так да, ти права, все можна змінити, на те і є останній стовпчик вірша))
Відповісти
2023-12-05 09:04:31
1
Lexa T Kuro
@Хонна Можна потім вимкнути комп'ютер, піднятися і піти погуляти з песиком). Та побачити щось нове) Постерегати за птахами, деревами, людьми) Бо завжди щось відчувається, просто треба це вміти бачити, та цінувати😉
Відповісти
2023-12-05 09:15:06
1
Інші вірші поета
Вишня Запах сухої трави.. Один день Ἡ εὐλογία τοῦ Ἑρμῆ (Благословіння Гермеса)
Інші поети
Vvasabi Sova
@vvasabi_sova
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3815
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1910