****

Хонна

Прийшов додому я, Вже вечоріло. Мене чекала дівчина моя, Скуйовджена й сумна. Спитав її я, Що вже трапилось, Котику моя? Вона мовчала, І соромно дивилась мені в очі. Тоді я був уж дуже втомлений, Тому і не звернув уваги. Наступний день Зустрів я вже самотній, Я був один в своєму домі. Я був один у цьому світі сам. Мені зрадила, Найближча для мене людина. Мене зрадила, Котику моя.. Вона обрала Запасний свій варіант. Вона обрала. І був для неї я тепер - Ніким... І не могла вона мені зізнатись, Що не відчувала вже нічого. І не могла вона мені сказати Прощавай. Ну що ж, життя продовжується, Жити буду. Питання тільки як? І нафіга.. І вже не хочу бачити її Ніколи я.

2023-07-06 14:40:48

Інші вірші поета

Αἰδώς Лицар в сучасному світі ******* Ніч

Інші поети

BON BON

@bon_bon_c0xu

Юлія Мушак

@yulia_mushak

خَـمـسـة

@eithar_hamed

Схожі вірші

Всі

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

1677

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11359