****
Прийшов додому я, Вже вечоріло. Мене чекала дівчина моя, Скуйовджена й сумна. Спитав її я, Що вже трапилось, Котику моя? Вона мовчала, І соромно дивилась мені в очі. Тоді я був уж дуже втомлений, Тому і не звернув уваги. Наступний день Зустрів я вже самотній, Я був один в своєму домі. Я був один у цьому світі сам. Мені зрадила, Найближча для мене людина. Мене зрадила, Котику моя.. Вона обрала Запасний свій варіант. Вона обрала. І був для неї я тепер - Ніким... І не могла вона мені зізнатись, Що не відчувала вже нічого. І не могла вона мені сказати Прощавай. Ну що ж, життя продовжується, Жити буду. Питання тільки як? І нафіга.. І вже не хочу бачити її Ніколи я.
2023-07-06 14:40:48
3
0
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
15950
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11552