Отруєне кохання
Хонна
Καρδιά κελάρυσε μελωδίαν άφωνον, Ψυχή αποκρύπτει τα μυστικά της, Έρωτας, ως δηλητήριος όμβρος, Κατεβαίνει κάτω, προς την γην, Εκεί που στέκεσαι - αφωνίας. Серце ллє мелодію без слів Душа тайни в собі носить, Кохання, отруєним дощем, Спускається униз, на землю, На котрій стоїш ти - безмовний.
2023-07-20 10:03:27
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Хонна
Якщо прочитавши вірш ви раптово викличете демона, то нічого страшного, таке буває;) колись я цікавився мертвими мовами, тож обережно зі словником накалякав такий коротенький вірш
Відповісти
2023-07-20 10:04:44
Подобається
Хонна
дуже дякую) мені приємно це чути♥️
Відповісти
2023-07-20 18:39:27
Подобається
Інші вірші поета
Кінець? Стан душі Що зі мною? Цвинтар добра
Інші поети
bas_mala
@bas_mala
Leia Melova
@Leia_Melova
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2526
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2924