Острів самотньої душі
Вірш написан у співавторстві з генієм, під ніком @sap_fire Приблизно два дні тому Я зрозумів, що бажаю від цього життя - Я обрав для себе мету. І зараз літак везе мене у невідомі місця. Мій шлях був довгим. Серце хотіло тиші, душа - змін. Я відчув цей поклик, Вийшов за межі "звичного", приборкав сплін. Ось вже поряд - самотність моя, То царство душі, спокій моїм відчуттям. Нарешті опинився я сам. Більше жодних людей, і ніяких соціальних ран... Все пронизано тишею. Незвіданий острів дарує спокій. Віднайшов себе справжнього, Зцілив свою душу від полум'яних мрій. Я сиджу на пірсі, все сам Навіть птахи ті чудові, тропічні Не відривають мене від загоєння давніх травм. І тільки хвиля тихенько шепоче мені: - Поринь у глибини себе, віднайди Музику серця свого в цій тиші. Вийди за рамки минулого, залиш сни. Не зупиняйся ніколи - то смерть для душі.
2023-08-03 09:00:12
4
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Хонна
@Сандра Мей ахпх, дякую тобі🙃
Відповісти
2023-08-03 09:05:31
1
Lexa T Kuro
@Сандра Мей Сандра, дякую тобі, моя Зірочка🙏🤗
Відповісти
2023-08-03 09:11:43
1
Lexa T Kuro
ДЯКУЮ тобі за натхнення 🙏🤗 Це була дуже цікава подорож 👍😉🔥 За "генія" - дякую, але то занадто 😁, я той ще "геній"😉😁😁😁 Нових натхнень та цікавих ідей!😉😘🤗
Відповісти
2023-08-03 09:15:59
Подобається
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2353
Пора нахлынувших надежд
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
47
11
2257