Душа
Хонна
Мрак, темрява, душа Насичена той гниллю.. Навколо чума. У деяких серцях горить вогонь, Жага до справжнього життя Жага не вірити, не існувати. Жага відчути, розібратись.. Бездумно брожу я у відчаї Шукаючи той світлий шлях А всюди там ледь видне світло Від факелів.. що освітлюють буття. Зітхання важкі, на душі тягар, Немає сил іти вперед, І хочеться присісти Опертися спинею об холодну стіну Заснути... І у сні побачити своє життя. Без факелів, і без питань Без чуми і темряви, Ти просто спиш, і бачиш свої сни. Ти проживаєш там своє життя, Там яскраве сонце, люди.. І в кожного душа І там живі всі, в кожного своя мета... А ти сидіш під хладною стіною Ти трішки мерзнеш, І факел ось-ось згасне І закінчить життя, закінчяться питання Закінчиться чума.
2023-04-01 19:41:12
5
0
Інші вірші поета
Чарівний світ Вишня Пробіжка Немає вічного
Інші поети
Diana Zhuk
@diana_zhuk_
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8292
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1161