Душа
Хонна
Мрак, темрява, душа Насичена той гниллю.. Навколо чума. У деяких серцях горить вогонь, Жага до справжнього життя Жага не вірити, не існувати. Жага відчути, розібратись.. Бездумно брожу я у відчаї Шукаючи той світлий шлях А всюди там ледь видне світло Від факелів.. що освітлюють буття. Зітхання важкі, на душі тягар, Немає сил іти вперед, І хочеться присісти Опертися спинею об холодну стіну Заснути... І у сні побачити своє життя. Без факелів, і без питань Без чуми і темряви, Ти просто спиш, і бачиш свої сни. Ти проживаєш там своє життя, Там яскраве сонце, люди.. І в кожного душа І там живі всі, в кожного своя мета... А ти сидіш під хладною стіною Ти трішки мерзнеш, І факел ось-ось згасне І закінчить життя, закінчяться питання Закінчиться чума.
2023-04-01 19:41:12
5
0
Інші вірші поета
Пробіжка Цвинтар добра Ἄνιβις (Анубіс) ****
Інші поети
BON BON
@bon_bon_c0xu
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1705
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11208