Лицар в сучасному світі
Початок – рідний дім. Кінець – навіть і не знаю… Що ж між іншим і он тим? Життя усе моє в середині. Чи повернусь на початок? Чи одразу на кінець? Відповіді ніхто не дасть. Все залежить від вищих сил. А зараз я відкриваю новий світ Тут таке все брудне.. За високими стінами скла Не бачу я зовсім світлого неба Тут все не по честі Хлопець отримав тіло юної леді За якісь паперові монети. Цей світ такий дивний. Він новий та водночас старий. Я впізнаю закони вулиць де в беззаконні зростав я. Та церкви в котрих вимолював краще майбуття. Все як колись. Я це все вже бачив. Вони поб'ють це дитя ледь не до смерть. Їх ніхто не покарає. Він сам їх каратиме. Заради чого я навколішках молився? Заради чого боровся? Заради чого усе це було ? І ось настає вирішальний момент. То кінець й для мене, й для світу Нащо жити для такого майбутнього Тут не місце ідеалам, й надії. Все закінчу я зараз – прям тут. Все одно ніхто не помітить. То кінець для славного роду мого То кінець – а тепер харакірі Вірш написаний у спілці @LiteraryFortress у співавторстві з @SandraMey
2023-08-23 07:50:43
4
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Хонна
тю, тобі важливе формулювання? Ну вибач, красиво я відмовляти не вмію
Відповісти
2023-08-23 09:23:08
Подобається
Хонна
ахпх, ну ось ми і квіти
Відповісти
2023-08-23 09:25:41
Подобається
Хонна
і листя осіннє духмяне
Відповісти
2023-08-23 09:30:17
Подобається
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2283
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4830