Дихання

Man Vi

Чому я дихаю? Чому не дихають будівлі? Світ несправедливий Їхні подихи замінили б міський шум Суцільними хвилями залізобетону Розбита бруківка нагадала б двірнику про листок, Що зумисне гниє біля неї. Дорога б шкварчала Від злості машин А люди б мовчали Ходили й стояли Тримали б ліхтар І вивіску кав'ярні Цупили б світло у інших людей Та світ є світ Тому тут так тихо.

2019-06-06 22:52:25

Інші вірші поета

Терези Тобі пора йти Письменники Самотності

Інші поети

Софія Весна

@Sofi_Vesna

Princess Girl

@Princess_life

Taeter Pompi

@TaeterSmile

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11300

Без вагань

МОРГАН РЕЙ

Ми летіли в всесвіт без вагань, Залишивши цей світ сам. Без космічних почуттів, Світ в твоїх очах згорів. І я не я, і ти не ти, Ми залишились в самоті...

8636