Дихання
Чому я дихаю? Чому не дихають будівлі? Світ несправедливий Їхні подихи замінили б міський шум Суцільними хвилями залізобетону Розбита бруківка нагадала б двірнику про листок, Що зумисне гниє біля неї. Дорога б шкварчала Від злості машин А люди б мовчали Ходили й стояли Тримали б ліхтар І вивіску кав'ярні Цупили б світло у інших людей Та світ є світ Тому тут так тихо.
2019-06-06 22:52:25
3
0
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2322
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2827