Дихання

Man Vi

Чому я дихаю? Чому не дихають будівлі? Світ несправедливий Їхні подихи замінили б міський шум Суцільними хвилями залізобетону Розбита бруківка нагадала б двірнику про листок, Що зумисне гниє біля неї. Дорога б шкварчала Від злості машин А люди б мовчали Ходили й стояли Тримали б ліхтар І вивіску кав'ярні Цупили б світло у інших людей Та світ є світ Тому тут так тихо.

2019-06-06 22:52:25

Інші вірші поета

Напевно... Відлуння міста Лист. Свічка. Серце Зап'ястки

Інші поети

Akah Moth

@AkahMothPurpleCarbone14

Jason 顾杰

@Jason_gu_jie

Annavi

@Ivanka_Kovalchook

Схожі вірші

Всі

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

4132

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

4893