Тече річка, тече швидко
Man Vi
Тече річка, тече швидко, Лине десь у далечінь За схід сонця, о, лебідко, Полетіли-но за ним. В хмарах білих, серед сині, Заспіваєш солов’єм. Пісня до грудей полине, Спалить їх дотла живцем. Біжить річка, плине бистра, Голос трепетно зліта. У волоссі біла айстра, У сапфірах тих іскра. Дивлюсь я на твоє личко, Мило блище. І Дарма Я тебе тримаю міцно: Ти давно вже не сама. Ллються стрічки, мов те небо Джерелом, немов кришталь. Не покличу на імення: Ти - щаслива, тож не жаль. Полум’я горить щоднини, Струмінь без шляху. Облиш! Ех... якщо річки єдині, Треба їх зімкнути лиш.
2018-11-07 23:22:52
13
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Man Vi
@Субстанція Ночі дякую) 😊 як бачите, я редагую)
Відповісти
2018-11-08 14:33:31
1
Наталья Кропивницкая
Гарно. Українська мова завжди мелодійна)
Відповісти
2018-11-20 19:42:01
1
Man Vi
@Наталья Кропивницкая дякую)
Відповісти
2018-11-20 19:42:24
1
Інші вірші поета
Символ пустоти SHUM Самотності Останні секунди
Інші поети
cheska Bailey
@Francheska_Bailey
Angel Angel
@arayhel
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2349
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2035