Тече річка, тече швидко
Тече річка, тече швидко, Лине десь у далечінь За схід сонця, о, лебідко, Полетіли-но за ним. В хмарах білих, серед сині, Заспіваєш солов’єм. Пісня до грудей полине, Спалить їх дотла живцем. Біжить річка, плине бистра, Голос трепетно зліта. У волоссі біла айстра, У сапфірах тих іскра. Дивлюсь я на твоє личко, Мило блище. І Дарма Я тебе тримаю міцно: Ти давно вже не сама. Ллються стрічки, мов те небо Джерелом, немов кришталь. Не покличу на імення: Ти - щаслива, тож не жаль. Полум’я горить щоднини, Струмінь без шляху. Облиш! Ех... якщо річки єдині, Треба їх зімкнути лиш.
2018-11-07 23:22:52
13
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Man Vi
@Субстанція Ночі дякую) 😊 як бачите, я редагую)
Відповісти
2018-11-08 14:33:31
1
Наталья Кропивницкая
Гарно. Українська мова завжди мелодійна)
Відповісти
2018-11-20 19:42:01
1
Man Vi
Відповісти
2018-11-20 19:42:24
1
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5598
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2318