Тече річка, тече швидко
Тече річка, тече швидко, Лине десь у далечінь За схід сонця, о, лебідко, Полетіли-но за ним. В хмарах білих, серед сині, Заспіваєш солов’єм. Пісня до грудей полине, Спалить їх дотла живцем. Біжить річка, плине бистра, Голос трепетно зліта. У волоссі біла айстра, У сапфірах тих іскра. Дивлюсь я на твоє личко, Мило блище. І Дарма Я тебе тримаю міцно: Ти давно вже не сама. Ллються стрічки, мов те небо Джерелом, немов кришталь. Не покличу на імення: Ти - щаслива, тож не жаль. Полум’я горить щоднини, Струмінь без шляху. Облиш! Ех... якщо річки єдині, Треба їх зімкнути лиш.
2018-11-07 23:22:52
13
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Man Vi
@Субстанція Ночі дякую) 😊 як бачите, я редагую)
Відповісти
2018-11-08 14:33:31
1
Наталья Кропивницкая
Гарно. Українська мова завжди мелодійна)
Відповісти
2018-11-20 19:42:01
1
Man Vi
Відповісти
2018-11-20 19:42:24
1
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
5833
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1883