Тече річка, тече швидко
Тече річка, тече швидко, Лине десь у далечінь За схід сонця, о, лебідко, Полетіли-но за ним. В хмарах білих, серед сині, Заспіваєш солов’єм. Пісня до грудей полине, Спалить їх дотла живцем. Біжить річка, плине бистра, Голос трепетно зліта. У волоссі біла айстра, У сапфірах тих іскра. Дивлюсь я на твоє личко, Мило блище. І Дарма Я тебе тримаю міцно: Ти давно вже не сама. Ллються стрічки, мов те небо Джерелом, немов кришталь. Не покличу на імення: Ти - щаслива, тож не жаль. Полум’я горить щоднини, Струмінь без шляху. Облиш! Ех... якщо річки єдині, Треба їх зімкнути лиш.
2018-11-07 23:22:52
13
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Man Vi
@Субстанція Ночі дякую) 😊 як бачите, я редагую)
Відповісти
2018-11-08 14:33:31
1
Наталья Кропивницкая
Гарно. Українська мова завжди мелодійна)
Відповісти
2018-11-20 19:42:01
1
Man Vi
Відповісти
2018-11-20 19:42:24
1
Схожі вірші
Всі
"Hannah"
Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.
68
6
15906
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4704