Тут
Man Vi
Ти кликала мене, Мов янгол у пітьмі. І крилечка малі Шепочуть, наче дні. Забули, хто ми є, Гадали у піснях, Який же наший шлях, І мапи на губах Лишали, ми палали У полум'ї емоцій, І було нам не досить Ми тут неначе гості Думок своїх сласних. Хотіли воювати, Довести все до страти, Вдягнути разом лаври, Побути в самоті. Забутися у мріях, Втонути вщент у вірі, Що наший цілий світ. Співати лиш про дні, Коли будемо разом, Прийде все як із часом, Коли засяє ранок... Прокляття як впаде Із крил твоїх блаженно, Ти здіймеш їх до неба, І більшого не треба. Й на кожне твоє "Де?" Кричатиму: "Ось тут Будемо ми, і чуть Про все, що є навкруг. А поки спи, кохана Нехай надія марна, Але це не омана, Що я з тобою. Тут"
2019-01-26 01:16:40
7
0
Інші вірші поета
Радіти у сні Venenum Терези Опіки
Інші поети
alia gala
@galaalia
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4227
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2201