Іти своїм шляхом
Man Vi
Вони кажуть іти своїм шляхом Не боятися вітру що виїдає очі Це літній вітер з такими ж людьми Що розігруючи партію в дурня Вже підготували твої погони Вони висять пошарпані на балконі Ти лиш дотягнися Їх липкий віск стікає кров'ю З кожною каплею тихенько шепоче Іди іди Іди І д и З кожною каплею народжується сутність стежок Ти лиш дотягнися
2020-06-19 17:44:26
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Man Vi
нічого, прочитаєш вп'яте, знайдеш щось для себе :) Я інколи сам не розумію, що точно хочу донести, тому... шукай, що знайдеш :)
Відповісти
2020-06-19 18:46:10
Подобається
Man Vi
головну думку в більшости своїй описують перших два рядки. Далі переходимо до деталей виразу "іти своїм шляхом", які відносно замасковані у грі слів та образів. Можу спробувати описати ті образи, якщо хочеш
Відповісти
2020-06-19 23:05:44
Подобається
Інші вірші поета
Мовби Відлуння міста Птаха Паву(к)тина
Інші поети
Aila
@aila4u
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8169
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1088