Вицвітають вірші
Вицвітають вірші, У листах із осіннього листя На краще чи гірше Не знаю Та вони вицвітають Вони вицвітають Не словами, а мовою Як голос бринів на тім листі росою Як камінь водою повільно кололо Розкололо навпіл І ще багато шматків Камінь живе тисячу років Плавиться Гине під тиском Напишу на шматках, що лишилися, вірші На осінньому листі Вони хоч живі, та тендітніші, Як люди тихо вмирають Вицвітаючи 16.11.2022 (18:02)
2022-11-16 20:50:13
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
Вав❤️ Це гарно й життєво. Мені сподобалось.
Відповісти
2022-11-17 17:58:37
1
Man Vi
@Сандра Мей власне життєво :( Дякую за відгук :)
Відповісти
2022-11-17 22:30:45
1
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2410
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1075