Невдалий вечір
Спускала ти гроші в елітному барі.
І віскі пила, немов божі сльози.
Підлогу обвили плющами печалі
Думок і бажань лебедині морози.
Каблучку з камінням продала бармену
За ще одну склянку холодного спирту.
Воно потекло, морозячи вени,
По шиї, по грудях, мов дьогтьове мило.
Текло до артерій ворожими краплями,
Справляло у мозку велику війну.
Від тебе залишились сласні лиш клапті,
Котрих захотіли, мов штурми стіну.
Не слухала ти ані голосу мого,
Ні криків хазяїв: "Зачинено вже!"
— І де ти живеш?
Лежиш непритомна.
До ранку ти будеш моїм протеже.
2019-02-19 23:19:49
4
0