Тихий шепіт темних митей
Тихий шепіт темних митей Вгору звуть плюща листву. Я ж у світлі смолоскипа Пишу лист своєму сну. Ренесансні рандеву, Плаття біле з оксамиту Одягнеш — а я горю; Легкий вітер дасть не тліти. Полони мене в саду, Де співатимеш, мов ангел. Крила хочу я відчуть, Як будеш все чарувати. Чари сі залиш мені, Поклади у сонні очі. Може б бачив щось у снах, Та крім тебе ніц не хочу.
2020-07-10 12:59:43
3
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2737
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13199