Інтерв'ю

Man Vi

- Може, хочете Ви щось сказати? - Та ні… - Не соромтеся! - Та ну… - Ну що, готові? - Ні… не знаю! Раптом світло. Інтерв’ю. - Говоріть. - Ем… що?.. - Я пишу… - В сенсі?... - Це також. - Стійте! - Що? - Не вспію! - В сенсі? - Ну отож. Тиша. Звук реклами. - Як Ви? - Добре, як самі? - Сталось може щось - Де двері? - Зліва, Ви куди? - Пі-пі. Запуск. Тиша. Всі в ефірі. - Ну що, продовжимо? - Атож. - Може втомлені, хоч трохи. - В міру. - Питання-випендрьож! - Я готовий! - Думаєте? - Певен. - Отже слухайте. Замовк. - З яких країв, з яких Ви давен? - Може, досить говірок? - Добре, що Ви любите. - Капусту. - П’єте що Ви? - Ель. - Кожен день так!? - Часто-густо. - На смак як? - Вермішель. - Може, хочете додати? - Що іще?.. горілку п’ю. - Та ні, та не про це я. - Так усе – закінчуй інтерв’ю!

2018-09-22 09:07:13

10

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

White_Fox_

Прекрасное стихотворение!!!!😂!!!😆

Відповісти

2018-09-22 13:56:47

1

Man Vi

@White_Fox_ дякую за оцінку) 😊😊😊 Дуже приємно))) 😉☺

Відповісти

2018-09-22 14:39:25

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12137

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

4523