Інтерв'ю
- Може, хочете Ви щось сказати? - Та ні… - Не соромтеся! - Та ну… - Ну що, готові? - Ні… не знаю! Раптом світло. Інтерв’ю. - Говоріть. - Ем… що?.. - Я пишу… - В сенсі?... - Це також. - Стійте! - Що? - Не вспію! - В сенсі? - Ну отож. Тиша. Звук реклами. - Як Ви? - Добре, як самі? - Сталось може щось - Де двері? - Зліва, Ви куди? - Пі-пі. Запуск. Тиша. Всі в ефірі. - Ну що, продовжимо? - Атож. - Може втомлені, хоч трохи. - В міру. - Питання-випендрьож! - Я готовий! - Думаєте? - Певен. - Отже слухайте. Замовк. - З яких країв, з яких Ви давен? - Може, досить говірок? - Добре, що Ви любите. - Капусту. - П’єте що Ви? - Ель. - Кожен день так!? - Часто-густо. - На смак як? - Вермішель. - Може, хочете додати? - Що іще?.. горілку п’ю. - Та ні, та не про це я. - Так усе – закінчуй інтерв’ю!
2018-09-22 09:07:13
10
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
White_Fox_
Прекрасное стихотворение!!!!😂!!!😆
Відповісти
2018-09-22 13:56:47
1
Man Vi
@White_Fox_ дякую за оцінку) 😊😊😊 Дуже приємно))) 😉☺
Відповісти
2018-09-22 14:39:25
1
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
49
15
2272
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
34
8016