Комета
Коли прилетіла у липні комета, Всі зорі в волоссі твоїм діадемою Розплавили душу, як був біля тебе. Ці крики — солодка, мов губи, сирена. Як дощ обійняв розпашілії плечі, Я заздрив до сказу надмірній сій близькості: Крізь одяг промок, тканин порожнечу, Торкаючись хитро тендітної шкіри. Враз погляд підняла, всміхнулась, ступила Ледь крок цей до мене. Обійму щосили! Зігрію від ночі, від чарів дощу! Душа ж-бо розплавена, досі ще тепла, І шепотом стала криклива сирена: "Допоки тримаєш, тебе не пущу!"
2020-09-01 21:36:49
2
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4349
Крапка
Коли я опинюся в твоєму полоні, це буде найсолодший кінець моєї історії. Це буде крапка на кар'єрі поета, ніяких почуттів вміщених на папері. Це буде найсолодший початок моєї любові – моє кохання ловитимеш у кожному слові, у кожному погляді, у кожному русі. Вірші не потрібні будуть, вони стануть безвкусні.
70
0
4525