Напевно...

Man Vi

Напевно, красно й міцно спиш, Коли я пишу цього вірша. У мене ручка й думка лиш, Але твій світ за це гарніший. О думко, линь до її сну, Лиш глянь на неї — і вертайся. Накинь на тіло ковдру теплу, Повідай-бо, як розплелася. Чарівний усміх з гребінцем, Що пестив злотеє волосся. Ти розкажи про сон мигцем, Як щастя навкруги лилося! Вертай! Не руш її видінь: Глядіть на неї насолода. А серце взяла дивна синь: Далеко ж-бо його свобода.

2018-08-14 09:02:01

5

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Rachel Ranral

Мій улюблений вірш. Автор, ти молодець)

Відповісти

2018-11-11 11:41:21

Подобається

Схожі вірші

Всі

Я отпущу с временем дальше ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...

44

9

2853

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

42

15

1450