Напевно...
Напевно, красно й міцно спиш,
Коли я пишу цього вірша.
У мене ручка й думка лиш,
Але твій світ за це гарніший.
О думко, линь до її сну,
Лиш глянь на неї — і вертайся.
Накинь на тіло ковдру теплу,
Повідай-бо, як розплелася.
Чарівний усміх з гребінцем,
Що пестив злотеє волосся.
Ти розкажи про сон мигцем,
Як щастя навкруги лилося!
Вертай! Не руш її видінь:
Глядіть на неї насолода.
А серце взяла дивна синь:
Далеко ж-бо його свобода.
2018-08-14 09:02:01
5
1