Напевно...
Напевно, красно й міцно спиш, Коли я пишу цього вірша. У мене ручка й думка лиш, Але твій світ за це гарніший. О думко, линь до її сну, Лиш глянь на неї — і вертайся. Накинь на тіло ковдру теплу, Повідай-бо, як розплелася. Чарівний усміх з гребінцем, Що пестив злотеє волосся. Ти розкажи про сон мигцем, Як щастя навкруги лилося! Вертай! Не руш її видінь: Глядіть на неї насолода. А серце взяла дивна синь: Далеко ж-бо його свобода.
2018-08-14 09:02:01
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Rachel Ranral
Мій улюблений вірш. Автор, ти молодець)
Відповісти
2018-11-11 11:41:21
Подобається
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2472
Why?
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8210