Напевно...
Man Vi
Напевно, красно й міцно спиш, Коли я пишу цього вірша. У мене ручка й думка лиш, Але твій світ за це гарніший. О думко, линь до її сну, Лиш глянь на неї — і вертайся. Накинь на тіло ковдру теплу, Повідай-бо, як розплелася. Чарівний усміх з гребінцем, Що пестив злотеє волосся. Ти розкажи про сон мигцем, Як щастя навкруги лилося! Вертай! Не руш її видінь: Глядіть на неї насолода. А серце взяла дивна синь: Далеко ж-бо його свобода.
2018-08-14 09:02:01
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Rachel Ranral
Мій улюблений вірш. Автор, ти молодець)
Відповісти
2018-11-11 11:41:21
Подобається
Інші вірші поета
To Kill Прибій Вірш під грозою Altanka
Інші поети
Керол
@Carol_Lane
Oluwatosin Thomas
@Fearless_Lines
Схожі вірші
Всі
"Hannah"
Jojo Harl
Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.
68
6
16032
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1679