Пам'ять про забуте
Man Vi
Спокійне життя Тримається пальцями за нитку безумства Ріже лезом рефлексій у вікнах трамваїв Веселі обличчя — чи, може, забуті предки? Веселі Забуті, посохлі на сонці Обличчя Кістки Пам'ять і та Хапає пазурями залишки щастя У забутті готова віддати за нього усе Крихти — чи це пожовкла у роті трава? Поживні Зірвані останні пучки Крихти Гнилі до самого єства Останній танець Приносить радість молодому небіжчику Крізь мідяки востаннє пробивається сонце Світло свічки — чи все ж свічки хрестів? Тендітні, пророслі із ґрунту Могильні Свічки Хрести Наше коріння Поховане у сірій сирій, такій рідній землі Ми харчуємось нею, ми виросли з неї, Зі свіжого хліба — чи з п'яти колосків? Смачного Випечених у крові Хліба предків П'яти колосків 23.11.2022 (1:24) 23.11.2022 (10:57)
2022-11-28 22:34:46
2
0
Інші вірші поета
It's me Сни Обличчя святого Роз до ріжжя
Інші поети
John Sarah
@Watiri
Yamini Labh
@ibelieveinmagic
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13185
Why?
Лунная Лапа
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
9193