Пам'ять про забуте
Man Vi
Спокійне життя Тримається пальцями за нитку безумства Ріже лезом рефлексій у вікнах трамваїв Веселі обличчя — чи, може, забуті предки? Веселі Забуті, посохлі на сонці Обличчя Кістки Пам'ять і та Хапає пазурями залишки щастя У забутті готова віддати за нього усе Крихти — чи це пожовкла у роті трава? Поживні Зірвані останні пучки Крихти Гнилі до самого єства Останній танець Приносить радість молодому небіжчику Крізь мідяки востаннє пробивається сонце Світло свічки — чи все ж свічки хрестів? Тендітні, пророслі із ґрунту Могильні Свічки Хрести Наше коріння Поховане у сірій сирій, такій рідній землі Ми харчуємось нею, ми виросли з неї, Зі свіжого хліба — чи з п'яти колосків? Смачного Випечених у крові Хліба предків П'яти колосків 23.11.2022 (1:24) 23.11.2022 (10:57)
2022-11-28 22:34:46
2
0
Інші вірші поета
Вірш під грозою Резонанс Капля Не рвіться ви, життя нитки
Інші поети
어 먼 EMY
@Penguinia
Схожі вірші
Всі
Why?
Лунная Лапа
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8972
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2150