Altanka

Man Vi

Альтанка порожня, лиш тихе повітря Хапає повно́ту несказаних слів Забуті всі лиха, депресії вістря Сягають свідомості чистих голів. Прощання мине, та й забуде цвісти Грибками з брудних розвеселених п'ят. А далі усе! Майбуття твого міста Заманює темінь лиш власних кімнат. І нові стежечки. За ними — весілля. За ними — цілунки, обвиті в любов. Дівчата і друзі, клуби й похмілля По венах тектимуть і знову і знов. Порожня альтанка скрипить, мов чужа Потріскана фарба, і древо гниє. Заскигле тихенько трава-ковила Згадає щасливе й твоє, і моє. Покаже моменти, що сповнені сміху. Останнюю краплю розмов і морів. А поки — вирішуй, велике чи лихо, Що друзів в альтанці ти стріти не хтів.

2018-09-01 08:09:07

Інші вірші поета

When the Shadows Reveal Us Комета Портрет силуету Мовби

Інші поети

Safie_

@Safie_

Vorozhka

@Vorozhka

Юлія Тодер

@yuliya_toder

Схожі вірші

Всі

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

3483

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12193