Реальність
І сильні падають у прірву.
Неначе дикі кажани,
Постануть в пісні, де за віру
Всі лягли.
Як світ за ланцюги тягли,
Щоб їсти мав він вдосталь сіна.
І чесні інколи брешуть,
Встормляють в честь кинджала
Зливають кров її до рук.
Чорнява,
Немов смола, проклята,
Посипле попелом до губ.
Реальність має свої рамки,
Вони прозорі, наче зорі,
Вітрам подібні, що у залі.
У коморі
Розгулялись, наскрізь голі,
І ховають все, що мають.
Все, що істинне, зітхає.
2019-04-11 21:44:08
7
0