Серце кричить...
Серце кричить тисячами слідів
Плач розриває всі шви всіх світів
Сльози розбили і нас поготів
Дали забути усе, навіть ціль.
Чим ми були, чим будемо зараз?
Може, робили що — то тільки мара?
Плили ми скрізь — і ти скрізь питала,
Де теє місце, котрого ти варта.
Наші сліди обіймають морози,
Били їх блискавки і місячні грози,
Це — лабіринт, що мов листя мімози,
Скрутиться в нову, ще більшу загрозу.
Серце кричить у розбитому полі
Нових плачів і вчорашньої солі.
Ми пливемо, знедоленні й сонні,
Ми живемо, пусті та бездонні.
2019-02-22 08:25:10
9
0