Серце кричить...
Серце кричить тисячами слідів Плач розриває всі шви всіх світів Сльози розбили і нас поготів Дали забути усе, навіть ціль. Чим ми були, чим будемо зараз? Може, робили що — то тільки мара? Плили ми скрізь — і ти скрізь питала, Де теє місце, котрого ти варта. Наші сліди обіймають морози, Били їх блискавки і місячні грози, Це — лабіринт, що мов листя мімози, Скрутиться в нову, ще більшу загрозу. Серце кричить у розбитому полі Нових плачів і вчорашньої солі. Ми пливемо, знедоленні й сонні, Ми живемо, пусті та бездонні.
2019-02-22 08:25:10
9
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3828
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4512