Я (Волонтер)
(18+)
Я — волонтер вщент убитого серця, Та все ж до біса — ці інвестиції Кожного разу поїздка нелегка, Кожного разу в новій амуниції. Кава у горлі. І кексик десь там. Страх по периметру летких легень. Вірші вилазять по тихим ночам, Ледве лишаючи камінь себе. Я — волонтер вщент затраханих вен, Купи гноїська і вбитих машин. Шкода, але ані саней, ні мент, Ніц не зостало — спалено всіх! Бруду в крові... хоч дідькові шли В гарному з бантиком з пластику боксі! Прийме на груди — і дасться взнаки Реальність того, що всі ходим босі. Я — волонтер сих забутих думок, Що виливаю, рвучи всі м'язи. Візьме в обійми спалений смог; Й гній, який мав би повік догоряти.
2019-01-16 00:45:47
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Lady_with_Cat
Чому так жостко?
Відповісти
2019-02-10 22:13:25
1
Man Vi
@Lady_with_Cat не знаю))) життя...
Відповісти
2019-02-10 23:30:41
1
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3324
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4023