Уклін

Man Vi

Вклонився я тобі, та знав спектакль, У ньому я не маю happy end’у. Завіса – знизу, кінчився ансамбль, А серце моє не зійшло на сцену! Куліси – захист. «Шансів маєш нуль!» - Почуло – та й світ за очі подалось. Ще скільки бід, ще стільки злісних куль Йому, сердешному, вловить зосталось? Ех… Спогади… Вони такі терпкі, Немов вино: ще й ллються так криштально. Сп’янів від них, забувся вже за ціль, Яка вона на форму і прохання. Як жаль? Що жаль? Болить і, ніби, мило. Не зна, від чого, й що із того буде? Але ту мить, як вгледів твоє личко, Напевне, вже ніколи не забуду. Й не сором це писати!? Правда щира! Але вважай, як хоч, - і божевільним. Лише вклонюсь – в очах тих віра, Що є вогонь надії не єдиний. І погляд мов солодкий; смак його Гіркий, на жаль, але і не смертельний. Але спитати дай у нього самого. Можливо, я колись до нього верну?..

2018-10-03 21:27:01

10

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Man Vi

дякую)))

Відповісти

2018-10-03 21:42:56

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

5

11208

Дозе с любовью))

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Прошу не уходи , Ты луч ,что красит день всех Как тяжело так просто отпустить , Твой свет от шоколад творений Ты весела всегда ,поддержишь если грустно Всем здесь стала важна И в тоже время согреешь теплотою гнусно На аве так няшна с котейками мимишна , С улыбкою ясна й не будет так прывична ! Мне грустно без тебя , хорошая зайчуга !! Я ж буду так скучать за твоими стишками , Что даришь всем сполна С любовью й ораматом тепловой ласки :) Оть доброты твоей Сб стал радостью излучен :) Ведь многим принесла Частичку доброты с улыбочкой уюта лучик 🌹 (( 🍫✨🌹💕)) P.s: Посвященно Дозе с любовью от Морки 💕🍫))) ( Одна и единственная на Сб Шоко-котейка ,что поднимает настроение другим своим позитивным настроением 🍫💕)) https://www.surgebook.com/alievaelmira/blog/ejk3a46

42

40

2538