Я (не) відпускаю
Говорять всі: «Потрібно вміти відпускати!» Але тримав би вічно рученьки твої, Тендітно-лагідні, чи ніжно-теплі шати, Сапфіри-очі, мов ті зорі вдалині. Така ось ти у пам’яті моїй остання, Чи ті думки вже бавляться, немов дитя? Хотів тоді сказати дещо на прощання, Але не зміг. На жаль. Усе ж – таке життя… Обійми, їх лишень я добре пам’ятаю, І посмішку обличчя, голос твій і сміх… Далеко ти, щаслива, леле – я це знаю, Та хто і де тобі сказав: «Кохання – гріх!»? Воно крихке, але приємне. Знаю, Але на відстані нема йому життя. Лише у сні, у квітах серед чарів гаю Та злота посмішка все капає з лиця. І сяду я, і гляну тихо біля тебе. Гаряче полум’я щезає, не зника. Розцвів дерев тих шум, і сяє сріблом небо. Ти поряд. Вірю! І надіюся сповна… Обійми, лиш обійми добре пам’ятаю, У тілі й у вухах все линеє той спів. «Потрібно вміти відпускати», - добре знаю, Але… тоді навіщо я тебе зустрів?
2018-10-11 20:21:13
11
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Just_a_kid
Прекрасний вірш
Відповісти
2018-10-12 06:11:31
1
Man Vi
@Just_a_kid 😊😊😊
Відповісти
2018-10-12 07:38:09
Подобається
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16834
Пиріг із медом (UA)
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
3836