Сталось...
Man Vi
Що стало з тобою, забуте маля? Побиті вщент руки, умиті в крові. Чому ж твоя доля така непроста, На кожен мій поклик лиш відповідь "Ні!" Сидиш ти над прірвою. Хтів обійняти, І рвавсь пригорнути всю постать твою, Таку вже тендітну. О рідная мати! Дістав же від тебе цю долю важку! Най руки тягнулись би, та віднімає. Вуста щось сказали б, але всі слова Забули всі значення. Є і не має, Тендітная постать, сама й не сама. Ледь пише на камені звуки важкі, Під ними висять вщент засохлі думки. Замезли від холоду пальці тремкі, Залиш по собі їх останні сліди. По них прочитаю твої поривання, Всю душу відкрию і спалю дотла. Не хочу, щоб попіл святий у скрижалях Відбився у комусь, мов доля свята.
2018-10-09 17:38:12
7
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Man Vi
@Just_a_kid дякую!) Я завжди буду радий конструктивній критиці, тож... 😉😉😉 )))
Відповісти
2018-10-09 19:30:08
Подобається
Just_a_kid
@Man Vi )))
Відповісти
2018-10-09 19:30:29
1
Man Vi
дякую!)
Відповісти
2018-10-11 20:15:31
Подобається
Інші вірші поета
Було і немає Лиш би тобі спокій Резонанс Напевно...
Інші поети
Raven_Hair
@Raven_Hair
POET UNKNOWN
@poet_unknown_1912
Схожі вірші
Всі
Крапка
Ай
Коли я опинюся в твоєму полоні, це буде найсолодший кінець моєї історії. Це буде крапка на кар'єрі поета, ніяких почуттів вміщених на папері. Це буде найсолодший початок моєї любові – моє кохання ловитимеш у кожному слові, у кожному погляді, у кожному русі. Вірші не потрібні будуть, вони стануть безвкусні.
70
0
3349
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1611