Сталось...
Що стало з тобою, забуте маля?
Побиті вщент руки, умиті в крові.
Чому ж твоя доля така непроста,
На кожен мій поклик лиш відповідь "Ні!"
Сидиш ти над прірвою. Хтів обійняти,
І рвавсь пригорнути всю постать твою,
Таку вже тендітну. О рідная мати!
Дістав же від тебе цю долю важку!
Най руки тягнулись би, та віднімає.
Вуста щось сказали б, але всі слова
Забули всі значення. Є і не має,
Тендітная постать, сама й не сама.
Ледь пише на камені звуки важкі,
Під ними висять вщент засохлі думки.
Замезли від холоду пальці тремкі,
Залиш по собі їх останні сліди.
По них прочитаю твої поривання,
Всю душу відкрию і спалю дотла.
Не хочу, щоб попіл святий у скрижалях
Відбився у комусь, мов доля свята.
2018-10-09 17:38:12
7
7