Окрім нас
Man Vi
Забуте навколо усе, окрім нас. І світло так сяє. І дивно, й цікаво. Незнаний давно тут старенький пан Час, Лиш ми із тобою з горнятками кави. Закутаю всю аж по самії вуха. І навіть якщо не захочеш цього. Мороз за вікном мене не послуха, Ураз забере дрогоцінне тепло. Погасне ліхтар — сидітимем в тиші, Будемо глядіти на тіні в вікні. Вони ж-бо скрізь ходять, усі нами дишуть, Горять прешалено в безжальнім вогні. І кава остине — і ми десь полинем Посеред думок і знайдемо себе. Візьмемо слова щонайбільші і сильні, Візьмемо їх сенс, хай вперед нас несе. Зупинемось тут і постоїмо знову, У місці шаленім, забутім й пустім. Ми змінимо все! — і підемо на лови, Блукати у лісі, неначе німі.
2018-11-23 19:47:58
8
0
Інші вірші поета
Інтерв'ю Реальність Останній дим Дим
Інші поети
Taeter Pompi
@TaeterSmile
Annavi
@Ivanka_Kovalchook
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1526
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
109
16
9311