Сонет-легенда Ночі
Лиш глупа тьма стоїть біля порогу Питається, де призма почуттів, Яку забрала її Ніч-небога, Напившись світла з неї поготів. "Тепер вона засяє, — мені каже, — тепер забуде, що для неї бу́ла" "А ти їй нащо? Чуєш, чи ти краще Палітри її горя, болю й суму?" А чи почула а чи ні, — не знаю, Але замовкла і кудись пішла, Та й кажуть: темна Ніч ось-ось засяє. Як зорі литимуть по вінець край, То лопне Ночі Ясної душа, Нестримним світлом темним і плющавим.
2019-06-12 12:02:02
7
0
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1514
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1242