Сонет-легенда Ночі
Лиш глупа тьма стоїть біля порогу Питається, де призма почуттів, Яку забрала її Ніч-небога, Напившись світла з неї поготів. "Тепер вона засяє, — мені каже, — тепер забуде, що для неї бу́ла" "А ти їй нащо? Чуєш, чи ти краще Палітри її горя, болю й суму?" А чи почула а чи ні, — не знаю, Але замовкла і кудись пішла, Та й кажуть: темна Ніч ось-ось засяє. Як зорі литимуть по вінець край, То лопне Ночі Ясної душа, Нестримним світлом темним і плющавим.
2019-06-12 12:02:02
7
0
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2606
Без вагань
Ми летіли в всесвіт без вагань, Залишивши цей світ сам. Без космічних почуттів, Світ в твоїх очах згорів. І я не я, і ти не ти, Ми залишились в самоті...
60
3
8531