Світло

Man Vi

Хтось забув вимкнути світло в мені Світ спить — а я граю барвами Нагадую: свято чекає Не дочекається Дзвін келихів у вухах, наче відлуння у стилі ретро, зіпсоване скрипом та шумом платівки, якій вже століттями не протирали шляхів На губах досі присмак помади, Мо' це він так світить у глупу ніч? Було б куди послання відсилати, Було б кому приймати, Було б звідки...

2020-02-01 13:30:31

Інші вірші поета

Комета Різнобожжя і чашка А люди як люди Відлуння міста

Інші поети

Крістіна Мокружицька

@KRISTI_LOVE_

Твоя NATALI

@sunny_princess

A@ K@

@AK9197

Схожі вірші

Всі

Тарантела (Вибір Редакції)

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽

8288

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1907