Занадто
Забутая казка — сі почуття,
Зустрілися як і як сіли десь поряд,
Як ти розімкнула тендітно уста —
Й подались страхи до забутого моря.
І слово за словом, емоції, край!
Нагадує мару у сні хворобливім
І ніби що хочеш? Усе почувай!
Але якось дивно. Занадто красиво.
Занадто обожнюєм, любимо теж,
Ми віримо кожному поклику серця
Занадто ми впевнені: все це — без меж,
Занадто надіємось, що все минеться.
Але... ми в кайданах. Солодких, мов цукор.
Солоних часами, мов вранішня кров.
Без тебе — не дивно. З тобою — не сумно.
Границі сих станів не терплять розмов.
2018-12-30 22:29:54
3
1