Вірш під грозою
Ти пишеш вірші під грозою,
Росою вмиваючись зранку,
Коли наш потомлений люд
Кидає білизну на планку.
Зустрілися в світлі пір'їнок
Якими писали листи
І погляди звелись повільно,
Я знати не знаю: чи ти!?
Мов світла, мов темна, мов бистра
Думки в голові як торнадо.
Смієшся... сумуєш і злишся,
Обіймів для тіла вже мало!
Посипе віршами гроза
Вуста перекинуться в іскри.
Й білизна тріпоче у такт,
Чекаючи тихо на звістку.
2018-07-24 10:29:47
2
0