Вірш під грозою
Man Vi
Ти пишеш вірші під грозою, Росою вмиваючись зранку, Коли наш потомлений люд Кидає білизну на планку. Зустрілися в світлі пір'їнок Якими писали листи І погляди звелись повільно, Я знати не знаю: чи ти!? Мов світла, мов темна, мов бистра Думки в голові як торнадо. Смієшся... сумуєш і злишся, Обіймів для тіла вже мало! Посипе віршами гроза Вуста перекинуться в іскри. Й білизна тріпоче у такт, Чекаючи тихо на звістку.
2018-07-24 10:29:47
2
0
Інші вірші поета
Пам'ять про забуте Тече річка, тече швидко Погляд Тиша бою
Інші поети
Xiao Feng
@xiao_feng
May Ling
@May_Ling54
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1678
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1881