Вірш під грозою

Man Vi

Ти пишеш вірші під грозою, Росою вмиваючись зранку, Коли наш потомлений люд Кидає білизну на планку. Зустрілися в світлі пір'їнок Якими писали листи І погляди звелись повільно, Я знати не знаю: чи ти!? Мов світла, мов темна, мов бистра Думки в голові як торнадо. Смієшся... сумуєш і злишся, Обіймів для тіла вже мало! Посипе віршами гроза Вуста перекинуться в іскри. Й білизна тріпоче у такт, Чекаючи тихо на звістку.

2018-07-24 10:29:47

Інші вірші поета

Відображення Пожирає затхле до смерті повітря When the Shadows Reveal Us Символ пустоти

Інші поети

Сергій

@sushko18

Юлія Тодер

@yuliya_toder

Любомир Крупка

@LuboMir94

Схожі вірші

Всі

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

6755

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16893