SHUM

Man Vi

Убиті бажанням забуті страхи Забуте усе, що було так рідним І гаряче в ступні. Так гаряче йти, А телик воркоче: " Не треба поспішно" Під тихії стогони шуму кларнетів, Що диву даються в думках і втихають Лишили у горлі лиш хтивий сонет Ледь граючи, лине над полум'я плаєм. Я думать не можу, не вмію. Лиш йду. У мозку лунає щоразу ця пісня. Хотів би забути, заснути і все... Лише одного я ніяк не збагну: Навіщо в душі це жовтневеє листя Гниє, а не сохне, мов вічності плед?

2019-11-08 10:02:48

Інші вірші поета

Зап'ястки Обіймати троянду Реальність Виривати потрібно з корінням

Інші поети

N M

@_winter

Alina

@someoneofnowhere

maty Stoun

@marystoun

Схожі вірші

Всі

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

2233

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

13174