Письменники
Вони без імен
Тихо хитаються на розбитих вулицях
Кров тече у скроню
І виливається фонтаном зі скроні
Мастячи випрасовані піджаки й сорочки
Ноги торкаються каміння
І ті розколюються
Вивільняючи гіркий запах листя горіху
Скло обросло шипами
І забутими у мозку словами
За ним ховається піаніст і скрипаль
Вони хочуть зіграти мелодію про кохання
А виходить про горе
Ніби вони пов'язані нотами
Потріскані клавіші б'ють об струни
Ламаючись вкінець,
Займаючись синім вогнем.
Вони падають на землю,
І там звучить барабан,
Сумний і останній.
Вони не ворушаться
Замість очей у них пера
З них капає чорнило
Прямо на черевики
Що припали паперовим пилом.
Вони мовчать
І слова не зронять більше
І не запишуть
Не з'єднаються як механізм годинника
Руки їхні в паралічі
Голову обійняв дурман провалів й невдач
Вулиці тріскають
Вони лиш стиха піднімають чоло
Най тріскає все
Вони дивляться
Усе розколюється
Божеволіють
Зчиняється тихий хаос
Вони мовчать і надалі
Запах горіха гіркий добиває
Вони падають
Ні пари з уст!
2019-05-04 19:17:31
3
0