Письменники

Man Vi

Вони без імен Тихо хитаються на розбитих вулицях Кров тече у скроню І виливається фонтаном зі скроні Мастячи випрасовані піджаки й сорочки Ноги торкаються каміння І ті розколюються Вивільняючи гіркий запах листя горіху Скло обросло шипами І забутими у мозку словами За ним ховається піаніст і скрипаль Вони хочуть зіграти мелодію про кохання А виходить про горе Ніби вони пов'язані нотами Потріскані клавіші б'ють об струни Ламаючись вкінець, Займаючись синім вогнем. Вони падають на землю, І там звучить барабан, Сумний і останній. Вони не ворушаться Замість очей у них пера З них капає чорнило Прямо на черевики Що припали паперовим пилом. Вони мовчать І слова не зронять більше І не запишуть Не з'єднаються як механізм годинника Руки їхні в паралічі Голову обійняв дурман провалів й невдач Вулиці тріскають Вони лиш стиха піднімають чоло Най тріскає все Вони дивляться Усе розколюється Божеволіють Зчиняється тихий хаос Вони мовчать і надалі Запах горіха гіркий добиває Вони падають Ні пари з уст!

2019-05-04 19:17:31

3

0

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

43

7

1720

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4921