Про наболіле
А часто в двері ніхто не стукає Не говорить про кохання ночами І давним давно.. ніхто нікого не слухає А словами кИдають - неначе мечами Й інколи говорячи, не думають Лиш би вдарити, й ціляться в серце І потім душу помазали перцем А часто хочеться відкритись Оголити, так мовити, душу Але боїшся в комусь зневіритись так все ховаєш, а потім мовчиш І вже не шукаєш Бо знаєш, що марно, та й сил вже не має Але все собою, якось знаходиться, Ти знов розцвітаєш В рідній Душі До небес відлітаєш... І щастя від всього (1) Такого не знаєш (1) Ба навіть хто не стукатиме Й Душа твоя спатиме Розбудити її, не буде клопОту Ти тільки вір... І вночі я вестиму Крізь холод, крізь сонце Триматиму міцно За руку твою І там пригорну, поцілую- Вже стане краще Дивися, мій Милий Нам ще трохи лишилось пройти. (1) - велике, безмежне щастя
2018-08-05 20:04:13
2
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3204
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
5090