Про наболіле
MAryy
А часто в двері ніхто не стукає Не говорить про кохання ночами І давним давно.. ніхто нікого не слухає А словами кИдають - неначе мечами Й інколи говорячи, не думають Лиш би вдарити, й ціляться в серце І потім душу помазали перцем А часто хочеться відкритись Оголити, так мовити, душу Але боїшся в комусь зневіритись так все ховаєш, а потім мовчиш І вже не шукаєш Бо знаєш, що марно, та й сил вже не має Але все собою, якось знаходиться, Ти знов розцвітаєш В рідній Душі До небес відлітаєш... І щастя від всього (1) Такого не знаєш (1) Ба навіть хто не стукатиме Й Душа твоя спатиме Розбудити її, не буде клопОту Ти тільки вір... І вночі я вестиму Крізь холод, крізь сонце Триматиму міцно За руку твою І там пригорну, поцілую- Вже стане краще Дивися, мій Милий Нам ще трохи лишилось пройти. (1) - велике, безмежне щастя
2018-08-05 20:04:13
2
0
Інші вірші поета
Без назви (були і сумні моменти до К.) Мій початок Моя Мій К.
Інші поети
ttairus
@ttairus
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2855
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2070