Про наболіле

MAryy

А часто в двері ніхто не стукає Не говорить про кохання ночами І давним давно.. ніхто нікого не слухає А словами кИдають - неначе мечами Й інколи говорячи, не думають Лиш би вдарити, й ціляться в серце І потім душу помазали перцем А часто хочеться відкритись Оголити, так мовити, душу Але боїшся в комусь зневіритись так все ховаєш, а потім мовчиш І вже не шукаєш Бо знаєш, що марно, та й сил вже не має Але все собою, якось знаходиться, Ти знов розцвітаєш В рідній Душі До небес відлітаєш... І щастя від всього (1) Такого не знаєш (1) Ба навіть хто не стукатиме Й Душа твоя спатиме Розбудити її, не буде клопОту Ти тільки вір... І вночі я вестиму Крізь холод, крізь сонце Триматиму міцно За руку твою І там пригорну, поцілую- Вже стане краще Дивися, мій Милий Нам ще трохи лишилось пройти. (1) - велике, безмежне щастя

2018-08-05 20:04:13

Інші вірші поета

Моя Л... Мій К. Ода каві Ніжність

Інші поети

montelude

@montelude

Plume Akwmarine

@plume_akwmarine

Sumyat Swezin

@Sumyat_Swezin

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1883

Твої долоні

Ай

Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.

3905