Спиніть...
Спиніть цей жах, спиніть облави,
Спиніть невиліковний сказ.
Я в цьому віці гортала книги,
А не тікала чувчи гучний "Бах".
Не падала на землю в темряві кривавій,
Не чула криків, що рвуть небеса.
Я мріяла про ляльок, про дім яскравий,
А не благала, щоб гроза була.
Я знала, що є мама й тато,
Я знала друзів, мала ворогів.
Ми колись гралися в солдатів,
Колись ми гралися в батьків.
В дитячих оченятах — біль і сльози,
І страх, і відчай й темрява страшна.
Вони не пам'ятають мами і тата,
Бо душі їх забрали небеса.
Спиніть цей біль, спиніть розруху,
Спиніть ці крики матерів!
Спиніть усе що крає душу,
Спиніть цей морок моїх снів!
Спиніть цей крик, спиніть це горе,
Спиніть потоки гірких сліз.
Де мир був вчора — нині поле,
Де дім стояв — тепер лиш зріз.
Спиніть цю ніч, де діти плачуть,
Де голос рідний не звучить.
Де кожна мить — мов рана й згадка,
Де серце ниє й не мовчить.
Спиніть цей жах, спиніть облави,
Спиніть невиліковний сказ.
Хто захотів цієї слави?
Хто кинув світ у смертний час?
Хай вам земля поперек горла
Хто сіє смерть і чорний дим.
Хто топче долі, душі кволі,
Хто світ зробив таким глухим...
2025-03-26 16:45:30
2
0