Я читала ...
Я читала книжки для тебе ,
Пізно ввечері, місто вже спить.
Тільки вогники в чорному небі,
Вийшли місячне сяйво пить.
Я читала книжки про кохання,
Про прекрасну і вічну любов.
В них не було і миті страждання,
Не було і згадки про кров.
Тільки виявилося — казки читала,
Для дівчаток, про принців із снів.
Та в житті цього не буває —
Це все вигадки мрійників .
Ти все слухав, дивився на мене,
Ніжно пасма з лиця прибирав.
Навіть в найтемніші ночі,
Ти мене сильніше обіймав.
Поцілунки залишив на тілі,
Сльози з щік моїх витирав.
І навіть найстрашніші заметілі,
Від нас вітер подалі гнав.
Я читала вірші про кохання,
Дивовижні вірші про любов.
В них були рядки про страждання,
В них були і згадки про кров.
Тут реалії про сьогодення,
Про ту біль, що немає кінця .
Ти дивився на мене із неба —
Говорив, що я тільки твоя.
Я тепер дивлюся на тебе,
Сльози мої ніхто не втира.
Я молилася Богу за тебе,
Бо без тебе квартира пуста.
Ти був принцем у моїй казці,
Був героєм у моїх книжках.
Зараз став ти для мене віршем,
Де всю біль написала в рядках.
Серце моє вже так не б'ється,
Серенади ніхто не співа.
Я дивлюся у місячне небо,
Й розумію — я досі жива...
2025-03-15 10:45:08
3
0