Чи варто на життя своє жалітись???

Mashka Zelenchuk

Не скаржтесь люди на своє життя. Бо кожен з нас,щось пережив у ньому. У когось рідних поруч вже нема. В когось грошей не вистачає. А хтось лежить невиліковно хворий. Хтось із життям рахунки зводить, Бо вже немає сил терпіти. Задумайтесь,прошу вас люди. Чи варто на життя своє жалітись? Якщо у вас здоров'я є,й достаток. Якщо близькі вам люди зараз поруч. Ви просто тихо,помоліться Богу Й подякуйте,що ви живі й здорові.

2018-10-21 17:05:12

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Изабелла Сверновова

Красивий вірш

Відповісти

2018-11-17 19:30:33

Mashka Zelenchuk

@Изабелла Сверновова дуже тобі дякую😊😉

Відповісти

2018-11-17 19:31:17

Інші вірші поета

Радісний день Тишина... Вже забула... Серце

Інші поети

William

@_WILLYY_

The Dead Poet.

@TheDeadPoet_hr

Женя Закарян

@Evgenia_zakaryan

Схожі вірші

Всі

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

3819

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

5659