Чи варто на життя своє жалітись???
Mashka Zelenchuk
Не скаржтесь люди на своє життя. Бо кожен з нас,щось пережив у ньому. У когось рідних поруч вже нема. В когось грошей не вистачає. А хтось лежить невиліковно хворий. Хтось із життям рахунки зводить, Бо вже немає сил терпіти. Задумайтесь,прошу вас люди. Чи варто на життя своє жалітись? Якщо у вас здоров'я є,й достаток. Якщо близькі вам люди зараз поруч. Ви просто тихо,помоліться Богу Й подякуйте,що ви живі й здорові.
2018-10-21 17:05:12
13
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Изабелла Сверновова
Красивий вірш
Відповісти
2018-11-17 19:30:33
1
Mashka Zelenchuk
@Изабелла Сверновова дуже тобі дякую😊😉
Відповісти
2018-11-17 19:31:17
1
Інші вірші поета
Моє життя... Забувайте все старе... Вже надто пізно... Не твоя вина...
Інші поети
Ren
@Panda_4010
Anna Sparrows
@birdwithword
Sophie
@DilaraAydin10
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11524
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1967