Вірші
Все ідеально?
Усі в житті щось пережили,
У кожного історія своя.
І щоб вам там не говорили
Не слухайте,бо ваше-це життя.
Адже,пораду легко дати,
Бо з боку рішення просте.
Та якби,істину всю знали
Не лізли б ви в чуже життя.
Ви всіх повчаєте,як жити
А у самих що,все ідеально?
Не треба інших життя вчити,
Коли у вас усе печално.
Ви з своїм життям розберіться
І часу на чуже уже не буде
Хто,як живе?Ви не журіться.
Все на місця життя порозкладає.
16
0
681
Забувайте все старе...
Забувайте все старе,
бо іде уже нове.
Рік старий уже минає,
Скоро Новий наступає.
Вже в дорозі поросятко,
Хай усе у вас буде гладко.
Про хвороби,щоб забули,
а друзі вірні поруч були.
Щоб не було сліз розчарування,
Щоб було тільки кохання.
Щоб достаток був у хаті,
Щастям щоб були багаті.
Щоб удача вас не покидала,
А ваша душа,щоб горя не знала.
Я щиро,вас друзі вітаю,
і від душі всього цього бажаю.
8
3
591
Кохання-не гра.
Я кохання твого не розумію,
А може ти і не кохаєш?
Та ні я в це не повірю,
Що ти зі мною тільки граєш.
Прошу,як не кохаєш то іди,
Я відпущу тебе,тримать не буду.
Бо я не витримаю цієї гри,
Якщо не підеш ти,то я піду.
Не озирнуся я тобі у слід,
І сльози за тобою проливать не буду.
Я тільки тихо так скажу собі:
"Я сильна,я це все забуду".
От тільки досі я не розумію,
Чому кохаю ти мені казав?
Чому дарив мені надію?
Чому ти з моїм серцем грав?
Адже,кохання-це не гра.
Кохання-найщиріше почуття,
Якщо ти,милий,це не знав,
То ти ніколи й не кохав.
12
7
489
Серце
Моє серце було крижане,
і ніхто б його не розтопив.
Але якось я тебе зустріла,
І серце мені відповіло:
"Дівчинко ти ж знаєш я довго мовчало,
та зараз здається я закричало".
Цей голос з середини так і лунав,
бо він наперед усе вже знав.
І серце своє тобі я відкрила,
Й люблю я тобі лиш говорила.
Ти серце моє зумів розтопити,
і як ніхто мене полюбити.
Ти чудом своїм мене називав,
Й слова кохання мені дарував.
З тобою я щастя відчула,
Й про смуток свій вже забула.
Я дякую Богу за тебе,
бо ти найдорожчий для мене.
10
2
403
Радісний день
Вони зустрілись випадково,
Й кохання враз до них прийшло.
У них було все чудово.
Не було сварок і образ.
Усе було в них ніби добре,
Але загроза є одна.
Між ними відстань стала,
Та вона його вірно чекала.
І він бідолашний дні рахував,
Коли вже побачить свою кохану.
Нарешті настав цей радісний день.
Коханий приїхав і обійняв.
Відтоді вони вже не розлучались,
І в горі,і в радості разом завжди.
Й до самої смерті клятву дали,
Що будуть удвох вони назавжди.
10
3
473
Кохання-страждання
Я так намагалася бути щасливою,
Та в мене ніяк це не виходило.
Хоч усмішка з обличчя мого несходила.
Я все одно була нещасливою.
Моє обличчя вдень сміялося,
А ночами я безмежно страждала
Мене питали:"Що з тобою сталося?"
У відповідь їм:"Я закохалася".
Ви знаєте як боляче було мені,
Бо я не знала чи мене кохають.
Його вчинки доводять до сліз
Слова його мене вбивають.
Сьогодні поруч він,а завтра ні.
Кохаю каже,а потім знову йде.
Як зрозуміти чи це кохання,
чи просто нове моє страждання?
8
3
402
Почуття
Я вже не вірила в кохання,
і людям важко довіряла.
В житті були лише страждання,
Та бути сильною собі я обіцяла.
Я вже не плакала ночами,
На зло усім я посміхалась.
І так минали дні за днями,
та сталось так я закохалась.
І в один день усе змінилось
Моє серце тобі відкрилось
Ти подарив мені надію
Тепер я лиш про тебе мрію
Тобі я серце віддала,
Тебе я палко покохала.
Немов би з розуму зійшла,
Моя душа вогнем палала.
А ти зірвав кохання квітку,
Знищив наші почуття.
Душу помістив ти в клітку,
Й навік пішов у забуття.
P.s:за чудове продовження вірша вдячна-RAIN
12
8
380
Моє життя...
Скільки вже часу пройшло,
а я й досі все пам'ятаю.
Як колись нам добре було,
Як колись ти казав кохаю.
Я не можу тебе відпустити
Ти для мене моє життя
Скажи,як без тебе жити?
Якщо в тобі моє майбуття.
Як забути,що було між нами?
Як убити своє кохання?
Як не плакати більше ночами?
Як забути всі ці страждання?
Дай хоч відповідь одну,
Ти ж знаєш як тебе люблю.
Не покидай мене прошу,
бо я тоді себе згублю.
13
3
1175
Не повірю більше тобі
Не давай обіцянок благаю,
бо ти іншій говориш кохаю.
Не дивися більше в мої очі
і не кажи,що зі мною бути хочеш.
Бо вже більше тобі не повірю,
я ж знаю про іншу ти мрієш.
Іди вона вже на тебе чекає,
та де чого ти і не знаєш.
Як сильно тебе я кохаю,
і як без тебе я страждаю.
14
6
465
Хвора тобою...
Тобою хвора безнадійно я,
ти є найгірша із хвороб.
Коли тебе поруч нема,
то я,немов,би не жива.
Немов,залежність ти для мене,
бо я п'янію лиш від тебе.
Мене п'янять твої вуста,
коли цілуєш ти мене.
Коли мене ти обіймаєш,
в твоїх обіймах розчиняюсь.
В тобі тону,як в океані
в твоїм полоні опиняюсь.
Прошу тебе,побудь для мене:
ти лікарем,й рятівником.
Бо я без тебе помираю,
і лиш з тобою оживаю.
18
0
570
Чи варто на життя своє жалітись???
Не скаржтесь люди на своє життя.
Бо кожен з нас,щось пережив у ньому.
У когось рідних поруч вже нема.
В когось грошей не вистачає.
А хтось лежить невиліковно хворий.
Хтось із життям рахунки зводить,
Бо вже немає сил терпіти.
Задумайтесь,прошу вас люди.
Чи варто на життя своє жалітись?
Якщо у вас здоров'я є,й достаток.
Якщо близькі вам люди зараз поруч.
Ви просто тихо,помоліться Богу
Й подякуйте,що ви живі й здорові.
13
2
420
Не твоя вина...
Казали,забудь він не для тебе,
Казали,дарма його кохаєш.
Казали,дурить він тебе
А я не вірила,уявляєш...
Не вірила бо я кохала
Кохала до нестями і до болю
Як би ж ти знав,як я страждала
Коли ти був,та не зі мною
Сказати хочу лиш одне,пробач...
Пробач,що я тебе кохаю,
Я знаю в цьому не твоя вина
Що я кохаю,а ти ні...
14
2
562
Тишина...
Був холодний осінній день,
Вона сиділа сумна в квартирі.
І раптом несподіване "привіт".
Побачивши не вірила своїм очам,
Невже мені він справді написав.
Отямившись почала відповідь писати,
Тремтячими руками ледве набрала:
-Привіт,я вже і не чекала.
-Я дуже скучив тому і написав.
В її очах читалася ненависть,
І відповідь більш впевнено набрала:
-Я знала,що не зможеш ти без мене.
-Ти знаєш,я це також зрозумів.
І по її обличчю скотилася сльоза,
Коли писала відповідь останню:
-Я рада,що ти зрозумів це,хоча і пізно,
та знаєш,краще пізно ніж ніколи.
-Пробач благаю,що тебе тоді покинув,
повір,кохана,що лиш тебе кохаю.
-...
А у відповідь йому лиш тишина...
16
6
609
Ти пам'ятаєш???
Побачивши тебе,я все згадала,
Обійми наші,й незабутні поцілунки.
От тільки не кажи,що ти забув.
Я ж бачу по очах,що пам'ятаєш...
-Так,пам'ятаю й згадував не раз,
Але й не раз я намагавсь забути.
Забути оті ночі,і ті дні,
Коли з тобою ми були щасливі...
-Все годі,до чого зараз ці слова.
Тебе дружина вдома вже чекає.
Та і у мене є вже чоловік.
У кожного із нас уже своя сім'я,
Бо спільну нам не вдалося створити.
МАЛЕНЬКА ПОРАДА:говоріть вчасно про свої почуття,щоб потім не довелося жаліти про несказанне...
12
0
381
Я покохала надто пізно...
Я знаю ти кохав,
А я з тобою грала
Пробач мене,благаю
За те,що не кохала.
Я знаю,як тобі боліло.
Повір,бо зараз і мені болить.
Коли казав мені кохаю
Сміялась з тебе і твоїх слів.
Навіть,коли знайшов ти іншу,
Мені знову було смішно.
Сміятися,я лиш перестала,
Коли тебе я покохала.
А ти сказав мені одне,
І я кохаю,от тільки не тебе.
13
2
431
Вже забула...
Не нагадуй більше про себе,
Не пиши мені про любов.
Я шаслива,і знаєш без тебе
Я назавжди забула тебе.
Так,забути було нелегко,
Та у собі я сили знайшла.
Я вже іншого зараз кохаю,
А про тебе і не згадаю.
Тільки з ним я пізнала кохання,
І забула про всі ті страждання.
Не зламав ти мене,так і знай.
Все,що було між нами,забувай.
8
2
490
Втратила назавжди
Я знаю втратила тебе назавжди,
І більше не верну тебе ніяк.
Бо вибрав іншу ти,як завжди
Скажи,чому вчинив ти так?
Чому казав,що більш її не любиш?
Казав,що завжди будеш поруч ти.
І більш мене,ти вже не приголубиш.
Чом вирішив від мене ти піти?
Та це нічого заживуть ті рани,
Забуду я тебе вже назавжди.
І з іншим буду я щаслива,
І будь щасливий з нею ти.
11
3
420
Вже надто пізно...
Вони кохали,немов діти
Він дарував щодня їй квіти.
Не знали,що таке страждання
І враз скінчилося кохання.
Вона кричала не пускай,
Тримай міцніше мою руку,
А він сказав лишень прощай,
Твоя любов для мене мука.
Вже з іншою на вівтарі,
А бідолашна лежить в труні.
Він зрозумів,нарешті все
Та було пізно надто вже.
Не стало вже її на світі,
Не може більше він радіти.
Покинув він свою дружину
Пішов із нею в домовину
І плачуть рідні,плачуть всі
А їх несуть обох в труні.
Нарешті будуть разом вдвох,
Їх поєднав Всевишній Бог.
14
5
476
