Вже надто пізно...
Mashka Zelenchuk
Вони кохали,немов діти Він дарував щодня їй квіти. Не знали,що таке страждання І враз скінчилося кохання. Вона кричала не пускай, Тримай міцніше мою руку, А він сказав лишень прощай, Твоя любов для мене мука. Вже з іншою на вівтарі, А бідолашна лежить в труні. Він зрозумів,нарешті все Та було пізно надто вже. Не стало вже її на світі, Не може більше він радіти. Покинув він свою дружину Пішов із нею в домовину І плачуть рідні,плачуть всі А їх несуть обох в труні. Нарешті будуть разом вдвох, Їх поєднав Всевишній Бог.
2018-09-25 08:47:23
14
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Маргаритка
@Mashka Zelenchuk зрозуміло
Відповісти
2018-09-25 11:48:15
1
Олександр Гусейнов
Гарно
Відповісти
2018-09-25 19:50:24
1
Mashka Zelenchuk
@Олександр Гусейнов дякую
Відповісти
2018-09-25 19:51:17
1
Інші вірші поета
Не твоя вина... Втратила назавжди Все ідеально? Забувайте все старе...
Інші поети
Anna Sparrows
@birdwithword
Yoongaboonga 7u7
@aesthetic_army
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11445
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1358