Вже надто пізно...
Mashka Zelenchuk
Вони кохали,немов діти Він дарував щодня їй квіти. Не знали,що таке страждання І враз скінчилося кохання. Вона кричала не пускай, Тримай міцніше мою руку, А він сказав лишень прощай, Твоя любов для мене мука. Вже з іншою на вівтарі, А бідолашна лежить в труні. Він зрозумів,нарешті все Та було пізно надто вже. Не стало вже її на світі, Не може більше він радіти. Покинув він свою дружину Пішов із нею в домовину І плачуть рідні,плачуть всі А їх несуть обох в труні. Нарешті будуть разом вдвох, Їх поєднав Всевишній Бог.
2018-09-25 08:47:23
14
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Маргаритка
@Mashka Zelenchuk зрозуміло
Відповісти
2018-09-25 11:48:15
1
Олександр Гусейнов
Гарно
Відповісти
2018-09-25 19:50:24
1
Mashka Zelenchuk
@Олександр Гусейнов дякую
Відповісти
2018-09-25 19:51:17
1
Інші вірші поета
Кохання-страждання Моє життя... Втратила назавжди Тишина...
Інші поети
Леся
@lesia62
رِينبـــو
@RawanEltheni
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12204
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2408