Вже надто пізно...
Mashka Zelenchuk
Вони кохали,немов діти Він дарував щодня їй квіти. Не знали,що таке страждання І враз скінчилося кохання. Вона кричала не пускай, Тримай міцніше мою руку, А він сказав лишень прощай, Твоя любов для мене мука. Вже з іншою на вівтарі, А бідолашна лежить в труні. Він зрозумів,нарешті все Та було пізно надто вже. Не стало вже її на світі, Не може більше він радіти. Покинув він свою дружину Пішов із нею в домовину І плачуть рідні,плачуть всі А їх несуть обох в труні. Нарешті будуть разом вдвох, Їх поєднав Всевишній Бог.
2018-09-25 08:47:23
14
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Маргаритка
@Mashka Zelenchuk зрозуміло
Відповісти
2018-09-25 11:48:15
1
Олександр Гусейнов
Гарно
Відповісти
2018-09-25 19:50:24
1
Mashka Zelenchuk
@Олександр Гусейнов дякую
Відповісти
2018-09-25 19:51:17
1
Інші вірші поета
Вже забула... Я покохала надто пізно... Радісний день Чи варто на життя своє жалітись???
Інші поети
Truth13
@Truth13
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1539
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2482