Цо це значить!?

May Ling

Я нерозумію... Як так могло статись... І чому вина знову Я!! Ти пишиш хто я така? І говориш що не знаєш мене... Але чому вина в цому знову я!? Ми доволі популярні люди І в сі пишуть чому ми розішлись А я як поясню: - ЦО ТИ ПОВНИЙ ДЕБІЛ! Я не можу так... Мені справді не потрібен ти, але в серці щось зламалось... Як я маю говорити друзям що ми з тобою розішлись... Ми покоління тих що ніколи не відчували наших ємоцій... І друзі нас не зрозуміють... Всі знову однокласниці за тобою бігають А я більше ні...

2020-02-02 10:51:27

Інші вірші поета

Кохання Научите любить Малий критик Далеко але близько в соц мережах...

Інші поети

Аня

@Ann_000

Luu Herrera

@luuherrera77

Alice Fantomhife

@Alice_Fantomhife

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

2028

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12332