Вірші
Новий рік
Чекали всі ми цого дня
Щоби відпустити всі проблеми
Загадати бажання...
А подумав хтось про тих у кого нема бажань, які не чикали цого дня?
Ніколи і ніхто не думав про них.
Говорять цей день об'єднує людей
Хотілося б щоб так і було...
Але, всі гадають тільки про самих себе
Чи це є свято якого треба так чекати?
6
0
383
Научите любить
Научите любить,
Научите писать ето слово.
Не знаю что дальше сказать.
Нам всю жизнь говорять,
Что любовь ето прекрасное чувство.
И говорять по любишь поймешь.
Какая же дичь!
Хоть кто-то не зная как танцевать, танцевал?
Без практики, знаний...
Не кто, некогда.
А слепой не зная как видить, видел мир своими глазами?
Не разу.
Так зачем вы затираете мне ету чуж?
Мойо серце давно уж как камень.
Стало таким оно ищо далеко до первой любви.
И не знает не кто, когда роз сыпется камень и привиатится он в прах.
Люблю я сейчас, любила когда-то.
Но чуства любви я не знаю!
Меня не учили етому в школе.
А где научат?
Нигде
А когда?
Некому не известно.
И спараситн у любого поэта.
Писал он стихи о том чего он не понимает?
Я да, других я таких пожалуй не знаю.
Хотя и поетом меня трудно щипать.
Но то что пишу я, о любви неземной, никто никогда не поймет.
Лишь восхищаются все талантом.
А таланта и нет.
И не будет.
Вы говорите что любовь на вкус как мод, на запах цветами она оддайот.
А кто из живых етот вкус мода и запах цветов хотябы раз слышал?
А кто из них понимал что ето?
Немногие, быстрее никто.
Один процент из одного процента.
Большое число если брать всех.
А раз кидайте по миру ето число?
Сколько получится на одну то страну?
Человек 10 может и 20.
Не больше.
Скажу по секрету, любовь не такая.
Ей надо учить.
А кто лутчый учитель?
Время и годы...
Но и они не смогут нас научить.
Только мы сами.
Поняв мысль любви или задавая Карелии и ганицы.
Сможем ейо осознать.
Но и етому нужно учится...
2
0
266
Панна Ніч і пан День
Зорі на небі переливаються зі світло голубого в яскраво жовтий.
Молода дівчина Ніч сидить і дивиться як красиво відблискуе її волосся на небі, воно горить синім, фіолетовим, чорним, голубом, рожевим...
Ніжна шовкова тканина з блискітками розвивається на вітру...
Милуїться красунею Ніч весь світ, кожна жива істота і кожна по своїму.
Хто спить, хто розглядає зорі, гуляе, малюе, досліджує...
- Панно Ніч...
Тихо, шопотом промовив День
- Що сталося?
- Вже мае світами панночко
- Уже? Так рано...
Засмутився Ніч
- Нічого Ніченько моя, сідай послухай скрипку мою.
Встала Ніч і поступилася місцем панові Дню, він сів дістав свою скрипку і почав грати.
Зразу прокинулися пташки, почали співати, звірі пропрокидалися, люди повставали ранесенько...
Ніч як зачарована стоїть і слухае...
- Ну як тобі?
- Ой, як це чудово...
Прекрасна скрипка...
4
0
507
Кохання
Говорять "якщо любиш відпусти..."
Але не правельніше буде сказати
"Якщо любиш захисти"?
Навіть тоді коли про тебе забули... Зробити так щоб ніхто не розбив її чи йому серце... Захищяти в любому випадку і нікому не дати образити ваше кохання !❤
4
0
335
Малий критик
Знати чи не знати..? Дурне птання, якщо вже все ти знаеш сам. Такеж дурне як питати в когось, наскільки гарно я пишу вірші.
Якщо вони подобаютья тобі самому, то чому не мають побобатися іншим? Якщо комусь щось не довподоби, то хай ідуть під три чорти.
Недано деяким із нас давати критику розумну і розуміти рифми слів чужих.
Як і не дано комусь розуміти що є ще хтось окрім іх самих.
Якщо тобі довподоби те що ти зробив то роби і ніхто не вправі казати щось пороти цого.
Але тоді коли ти сам уміеш щось критикувать.
8
0
509
Цо це значить!?
Я нерозумію...
Як так могло статись...
І чому вина знову Я!!
Ти пишиш хто я така?
І говориш що не знаєш мене...
Але чому вина в цому знову я!?
Ми доволі популярні люди
І в сі пишуть чому ми розішлись
А я як поясню:
- ЦО ТИ ПОВНИЙ ДЕБІЛ!
Я не можу так...
Мені справді не потрібен ти, але в серці щось зламалось...
Як я маю говорити друзям що ми з тобою розішлись...
Ми покоління тих що ніколи не відчували наших ємоцій...
І друзі нас не зрозуміють...
Всі знову однокласниці за тобою бігають
А я більше ні...
3
0
443
Кохання ?
Ти не говориш і не відповідаєш на звінки
Хоча я бачу що всі мої SMS тобі доходять
Навіщо?
Це єдине питання у моїй голові
Мені плювати на те що на аві стоїть у тебе якась баба,
на те що ти мені не відповідаєш і так далі
Мені потрібно щоб ти просто був билизько біля мене...
Мабуть треба було ще тоді посадить тебе на короткий повідець...
Єдине моє питаня "НАВІЩО!?"
Це все що хочу знати я...
4
0
464
Кульбабки
Я сижу й гадаю у своїх думках.
Чому?
Яка причина?
Я заперта на три замки сама у власниюійже кімнаті.
Вибрала я горе, зробила я помилку у житі своїм.
Була раніш на вулиці весна, а зараз лиш жовті листя на підлозі.
Весною сонце пропікало всю з середини мене, а зараз!?
Холод, темрява і відчай.
Ти був для мене сонцем всім. Зтобою весна була вічна у моєму серці...
Але ти кинув мене на землю.
Відірвав мені ти крила, закрив ти сонце хмарами від мого зору.
І несказав нічого на останок, лиш полетів у даль ти сам.
Вже зима.
І сніг небілий як колись.
Він чорний від колес машин.
2
0
297
Далеко але близько в соц мережах...
Ми хоть і жевемо в різних містах, країнах.
Хоть наші країни й воюють.
Ми не можемо забути одне про одного,
це нереально,
ми як прив'язані все житя металевими цепами один до одного.
На нас кажуть, що ми якісь ненормальні, що як це, кохати людину, до якої не можеш доторкнутися, і побачити її чи його обличчя.
А я на це скажу так: -Ми хоть і далеко, хоть ми і вороги одне для одного, але ми можемо говорити, передавати емоції через 2000 кілометрів, один до одного.
Хіба це не є коханням?
Яка б іще людина, яку ви не знаєте, билася за вас і ризикувала своїм життям, заради незнайомої йому людини...
Ви скажите: - Ха, але мій хлопець мені кожен день дарує шоколадки і обіймає, ми з ним в реалі тусимо, а ти його тільки в інеті бачиш.
-Ви будете праві, але хоть я його і не знаю, але ваш "хлопець" не ліз би на сутичку з іншими через те, що хтось вас образив. Ви не знаєте сутність кохання, ви не відчуваєте його так, як відчуваю його через слова я...
Ви не те шо сліпі, ви не знімаєте рожеві окуляри взагалі ніколи.
А я їх і не маю.
Ми різні, зовсім різні.
Я соціопат, а він ні,
Я не можу вийти із будинку бо боюся людей, а він навпаки, із підвищеною самооцінкою.
Хто ми?
Ми хоть і не знаємо все про всіх, і не бачимо наших облич, але нам це дало нові фарби життя. Поки ви просто диветесь в телефон і не думаючи, що він взагалі комусь потрібен.
Ми живемо в віртуальному світі, і колись будемо жити і в реальному. Може вже з іншими, але будемо жити, а не просто говорити пусті слова "Я тебе кохаю".
Ми будемо говорити "Ми живимо реально"
І в будь-якій ситуації згадувати одне одного, як того, хто допоміг виолізти із будніх пробрем, допоміг полетіти безкрілій пташці, допоміг побачити світ живим.
Ми- діти інтернету, народжені дітьми книжок, ми живемо в хаосі, який створили самі, і не знаємо, як будемо жити в наступний день, ми не можимо відірватися він Інстаграму, ігор, всякої дурні в телефоні. Ми просто не знаємо, що є щось інше, щось, що дає ЖИТТЯ, справжне і незвичайне...
Може, мене зрозуміли небагато людей, але я прошу тих, хто це читав. Вимкніть свій телефон і підіть на вулицю, можете позвати друзів, кого хочете, і просто посидіть з ними в кафе і подивіться через вікно на вулицю, дізнайтеся один про одного хоть щось реальне...
4
0
501
