Научите любить
Научите любить, Научите писать ето слово. Не знаю что дальше сказать. Нам всю жизнь говорять, Что любовь ето прекрасное чувство. И говорять по любишь поймешь. Какая же дичь! Хоть кто-то не зная как танцевать, танцевал? Без практики, знаний... Не кто, некогда. А слепой не зная как видить, видел мир своими глазами? Не разу. Так зачем вы затираете мне ету чуж? Мойо серце давно уж как камень. Стало таким оно ищо далеко до первой любви. И не знает не кто, когда роз сыпется камень и привиатится он в прах. Люблю я сейчас, любила когда-то. Но чуства любви я не знаю! Меня не учили етому в школе. А где научат? Нигде А когда? Некому не известно. И спараситн у любого поэта. Писал он стихи о том чего он не понимает? Я да, других я таких пожалуй не знаю. Хотя и поетом меня трудно щипать. Но то что пишу я, о любви неземной, никто никогда не поймет. Лишь восхищаются все талантом. А таланта и нет. И не будет. Вы говорите что любовь на вкус как мод, на запах цветами она оддайот. А кто из живых етот вкус мода и запах цветов хотябы раз слышал? А кто из них понимал что ето? Немногие, быстрее никто. Один процент из одного процента. Большое число если брать всех. А раз кидайте по миру ето число? Сколько получится на одну то страну? Человек 10 может и 20. Не больше. Скажу по секрету, любовь не такая. Ей надо учить. А кто лутчый учитель? Время и годы... Но и они не смогут нас научить. Только мы сами. Поняв мысль любви или задавая Карелии и ганицы. Сможем ейо осознать. Но и етому нужно учится...
2020-12-07 09:42:21
2
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
50
13
1405
І сиділи, курили
Ми сиділи і викурювали дні пачкáми, Вбивали їх пустими балачками Про погоду та інші нісенітниці. Годувалися казочками І давали обітниці. Ми сиділи і випивали. Чашка за чашкою З медом, ментолом, м'ятою чи ромашкою. І куштували пригорілі кекси, Що їх присипаючи насмішками, Виробляли рефлекси. Ми сиділи і малювали в календарі хрестики, Кілька аркушів перекреслили, Залишивши лише ту неділю, Щоб тих хвилин решту Ми ще так посиділи. І сиділи, курили, віддавали команди Аж поки опівніч не пробили куранти. І ми – дим, що розлетівся кімнатою. І наші старання увінчалися втратою Своєї кращої частини В полоні рутини.
63
17
4159