Божевілля

Євген Мазурок

Я сходити з сходинок розуму почав , як Джокер весело танцюючи. Тепер неадекватний я. Ну і що тепер веселий я до останніх своїх днів. Я вже перестав чогось боятись. Я сам не знаю ким я став. Але одне скажу я точно :"Самотність ось він вхід". Вхід куди і чом саме так. А я в відповідь тихенько просміюсь. Це вхід до рослабону , а вихід із темного життя. Всього лиш ступи ти крок і ти побачиш все навколо. Це вхід до божевільної комедії , а вихід з жахливої трагедії. Якщо ти сам туда війдеш , то буде нудно й весело завжди. Але якщо ти з другом туди пішов , то ти тепер із ним генії суспільства. Якщо і хочеш ти перестати сумувати іди в цей вхід і ніколи не вертайся , а то посмішка твоя ніколи з губ не злізе. Якщо ідеш не обертайся. Знай. Це шлях для тих хто знає світ і хоче його змін. Божевілля хіба це не прекрасно.

2019-11-29 04:40:44

Інші вірші поета

Слух тіла Порядок і Хаос Тьма З першого разу

Інші поети

Єлизавета Новицька

@elizaveta_novitska

GRAFO

@grafo

Jasmin Robledo

@jasmerrrn

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

2704

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

5670