Божевілля

Євген Мазурок

Я сходити з сходинок розуму почав , як Джокер весело танцюючи. Тепер неадекватний я. Ну і що тепер веселий я до останніх своїх днів. Я вже перестав чогось боятись. Я сам не знаю ким я став. Але одне скажу я точно :"Самотність ось він вхід". Вхід куди і чом саме так. А я в відповідь тихенько просміюсь. Це вхід до рослабону , а вихід із темного життя. Всього лиш ступи ти крок і ти побачиш все навколо. Це вхід до божевільної комедії , а вихід з жахливої трагедії. Якщо ти сам туда війдеш , то буде нудно й весело завжди. Але якщо ти з другом туди пішов , то ти тепер із ним генії суспільства. Якщо і хочеш ти перестати сумувати іди в цей вхід і ніколи не вертайся , а то посмішка твоя ніколи з губ не злізе. Якщо ідеш не обертайся. Знай. Це шлях для тих хто знає світ і хоче його змін. Божевілля хіба це не прекрасно.

2019-11-29 04:40:44

Інші вірші поета

Логіка Відрізані від істини Кажуть ... Момент життя

Інші поети

Марина

@_Maryna

Харука Танака

@Shadow_of_flowers

Meriem Gsm

@meriem_gsm

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

2553

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

1506