Гра під назвою "Життя"
(Повільний сміх психопата) Чи знаєш ти гру азартну? Всі грати мають її без хвилинки на перерву. Але знаєш ти , як її зіграти і виграти джекпот? (Повільний саркастичний сміх) Авжеж ні. Навіть правил нам не розказали і сіли ми застіл цей від якого виходи лиш два : смерть і виграш. Але третій вихід тоже є. В цій грі є правила обмежень , які закували наші руки і ходи. Я розкажу секрет , як я вийшов з гри цієї живим. (Сміх) По-перше : почни сам собі перечити. Стань адекватним псіхо. Генієм наук серед простих людей. Розшир свій розум не розширюючі можливість для усіх. Тоді гра і правила її зійдуть з тебе на невелику мить. По-друге: відкрий повністю себе . Всі скажуть що ти безглуздо робиш це. Але це голос не людей. А гри , яка не хоче відпустить тебе. Сумієш ти змінитися відкривши двері душі і голови зможеш ти покинуть стіл цепний. По-третє : бери всі шанси і користуйся , а то гра поглине тебе знов і шансів вибратись не буде зноу. Лиш тоді ти станеш богом серед людей. (Повільний сміх) Всі слова твої і думка кожна стануть правдою для світу. Навчишся ти всього не читаючи нічого. Сумієш все і гра під назвою "Життя" не поглине тебе знов. А поставить головним . Тим хто роздає всім карти і ходи . Хто правила створить і всім їх розповість . І всім покаже хто переміг , а хто помер. Так що є бажання зіграти ? Чи хочеш ти втекти? (Голосний повільний сміх)
2019-10-20 18:59:31
3
0
Схожі вірші
Всі
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10151
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12010